Посеред високих гір Албанії, після сотні гірських серпантинів на дорозі між містами Саранда та Гірокастра, серед платанів і дубів на поверхню аквамаринового кольору вириваються темно-сині й холодні води. Албанське Блакитне око Syri i Kaltër слідкує за вами 😊.
Карстове джерело десь із своїх підземних глибин то тихо, то бурхливо виштовхує воду. Згодом розливаючись ширше живить річку Bistricë. Хоча це історична область Епіру (пам’ятаєте Піррову перемогу його правителя), ми ж легко читаємо назву ріки – Бистриця. Десь були тут слов’яни, помітили свої території.
Між іншим, це єдина албанська річка, яка впадає в Іонічне море, а не в Адріатичне.
Точна глибина «Блакитного ока», яку утворюють джерела, залишається невідомою. Інформація в інтернеті говорить, що водолази неодноразово намагалися дослідити водойму, проте їм вдалося опуститися лише на 42-45 метрів. Далі потужний тиск води не пускає. Хтось навіть підрахував – до шести кубічних метрів у секунду незмінної близько + 13 °С води. Якщо не будуть заважати бажаючі пірнути, можете провести експеримент, через скільки секунд на поверхню вигулькне камінь кинутий у центр джерела.
Поряд над річкою є ресторан традиційної албанської кухні та риба на грилі. Дерева забезпечують приємну тінь, а води ріки прохолоду.
Кажуть, що до джерела вхід населенню за часів комунізму був заборонений, бо лежить він через стратегічний об’єкт – дамбу. Зараз пил на 2-х кілометрах грунтової дороги піднімають десятки автомобілів. Мені здається навіть у замках Берату й Гірокастри було менше відвідувачів.
Текст і фото Сергія Щербія
