Про існування міста Хелмно Chełmno, яке німецькою мовою називалося Culm, я дізнався роки три тому. Це було моє чергове здивування – як можна було не знати про місто, так сильно насичене пам’ятками? Крім того Хелмно відіграло значну роль в розвитку законів Європи, адже із 1233 року мало власний правовий режим, один із найбільш прогресивних на той час у світі. Він базувався на принципах Магдебурзького права, але був значно ширшим. Впровадив Хелминське право (закон) Великий магістр Тевтонського ордену, Герман фон Зальца. В середньовіччі цим правом користувалися близько двохсот міст Східного Помор’я та Мазовії (територія північної Польщі).
Перші письмові згадки про Хелмно (хелм – пагорб) датуються 11 століттям. Воно було розташоване на 4 кілометри південніше від свого нинішнього розташування, там де нині село Калдус. Заснували його Пясти – засновники першої династії польських монархів. Спочатку то був просто дерев’яний замок, але коли на ці землі прийшли рицарі Тевтонського ордену, вони вирішили що для розташування повноцінного міста місцина негодяща, тому пересунули Хелмно, яке вони назвали Кульмом, туди, де воно і нині, розпланували вулиці і почали зводити стіни. Це сталося у 13 столітті, саме тоді і впровадили право, яке зараз називають Хелминським, хоча самі тевтонці називали його Кульмським правом – Kulmer Recht.
Міські стіни
В тому ж 13 столітті Хелмно приєдналося до Ганзейського союзу – почався бурхливий розвиток міста, який тривав кілька століть, перериваючись лише на війни.
Тевтонці оточили місто фортечними стінами, які збереглися до нашого часу, і є одними із найдовших (периметр 2,3 км) у містах Польщі. В стінах були влаштовані башти і брами, частина яких теж збереглася. Міські вулиці були чітко розплановані і забудовані величними храмами, монастирями (для тевтонців це було дуже важливо) та житловими та адміністративними будинками, а також крамницями та складами товарів, особливо багато було шпіхлерів – зерносховищ.
Хелмно було центром комтури (області) Тевтонського ордену, та одним із найважливіших його міст, але після поразки ордену у Грюнвальдській битві та поступового його занепаду, Хелмно перейшло під владу королівства Пруссія. Пізніше ним володіла місцева католицька єпархія, а із 1792 року і до 1920-го тут була Пруссія та Німеччина. Можна зазначити, що більшу частину свого існування місто було німецьким, тому нині воно так схоже на міста Північної Німеччини – червона цегла і готика.
Тут величезна кількість пам’яток, які були зведені у різний час, різними власниками міста. Найбільш значущими є культові споруди – великі, інколи величезні, готичні храми, за які місто включено у Європейський шлях цегляної готики – великий туристичний маршрут, який включає Німеччину, Польщу, Данію, Литву, Латвію і Естонію.
Ратуша
Петропавлівський костьол
Костьол святого Мартина
Базиліка Успіння Богородиці
Костьол святих Якова та Миколая
Я хотів би відмітити Успенський парафіяльний костьол (1280-1320 рр.), гімназійний костьол святих Якуба та Миколая (13-14 ст.), який раніше був францисканським, колишній домініканський костьол святих Петра і Павла (14 ст.), костьол святого Духа (1280-1290 рр.) та якийсь нереально великий, як для відносно невеликого Хелмно, монастирський комплекс сестер цистеріанок, який зводився із 13 по 20 століття.
Хоча починати огляд Хелмно, як і будь якого міста Польщі, потрібно із ратуші, а не із храмів. Тутешня ратуша дійсно заслуговує на увагу. Це ренесансна споруда, зведена у 1584-1596 рр.
Хелмно можна оглянути години за три, галопом, захеканим, а можна гуляти містом цілий день,відвідуючи і детально оглядаючи кожну пам’ятку. Вибирайте самі.
Текст та фото Романа Маленкова.
Старувка Хелмно
Монастирський комплекс
