Початки міста ховаються у середині другого тисячоліття до нашої ери і я не буду втомлювати історією нікому невідомих лувійців та їх держави Арцава, столицею якої й було місто, що тоді називалось Апаса. Десь поряд виникають то як противники, то як союзники уже краще відомі нам хетти та єгиптяни. Кінець усьому поклали нікому невідомі «народи моря».
Греки з’являються тут разом зі своїми міфами. Буцім-то якомусь Андроклу Дельфійський оракул повідомив, що він має заснувати місто у місці, яке вкажуть риба, вогонь і дикий кабан. Коли Андрокл стоптав уже ноги і вийшов на берег біля того, що звалося Апаси, місцеві рибалки смажили рибу. Від іскри, що вилетіла з багаття, загорівся кущ, з якого тут же вискочив розтривожений кабан. Так дикий кабан став символом Ефеса, греки його жителями, а місцева богиня перетворилася на грецьку богиню мисливства Артеміду. Міфічний Андрокл встиг ще повоювати з не менш міфічними амазонками і навіть закохатися в одну з них Ефесію. Греки вважали, що перший храм Артеміди побудували в Ефесі саме амазонки. Як би там не було, але років 500 потому у 650 р. до н. е. на місто напали зовсім не міфічні кіммерійці й зруйнували перший храм Артеміди, який побудували амазонки (легенди, легенди).
У 612 р. до н. е. владу в місті захопив Піфагор. Не той, що теореми, а тиран. Хоча й тиран у греків – це лише одноосібний правитель, що здобув владу за допомогою зброї чи політичної спритності, а не те, що в нас. Хоча діяв він типово так, як і зараз хоче більшість: конфіскуй майно у багатих і роздавай. 73% народу тобто демос тебе підтримає. Дивно, але можливо тоді боги ще жили серед людей, але місто почали переслідувати неврожаї і хвороби. Щоб відволікти народ, потрібно поставити йому «велику» мету, а також замиритися з жрецями. Найграндіознішою ідеєю Піфагора стало будівництво комунізму – нового храму Артеміди, у якому ефесцям допомагали сусіди лідійці. Судячи з усього, ідея народ надихнула аж так, що ним продовжували правити син і онук тирана. Усе було б добре, але Крез – новий лідійський цар і дядько правителя Ефесу у 560 р. до н. е. вирішив приєднати Ефес до своїх володінь. Племінничок Піндар чомусь не виконав вимогу про добровільне підпорядкування і справа дійшла до війни. Під час облоги, коли була зруйнована одна з веж і поразка стала неминучою, ще володар міста Піндар протягнув від міських воріт півторакілометрову мотузку до колон храму Артеміди, щоб таким чином зробити місто частиною святилища богині, вторгнутися в яке означало святотатство.
Як відреагував на це Крез невідомо. Хоча хто знає, що в голові людини, яка випробовувала на правдивість 12 оракулів. Крез послав запитати кожне з святилищ, чим він зараз зайнятий. Найточнішим була відповідь піфії з Дельф – цар варив в мідному казані черепаху і ягня.
Отже під час облоги жителям Ефеса вдалося врятувати місто від кровопролиття чи то із-за мотузки, чи то із-за вигнання племінника Креза, чи то через вміння торгуватися, що вони ще не раз доведуть. Крез, “багатий як Крез”, підкорив своїй владі всі грецькі поліси Малої Азії, крім Лікії і Каппадокії. Один із міфічно багатих правителів вирішив побудувати новий небачений храм Артеміди.
Храм почав будуватися, однак ефесці виявилися «невдячними» і для вироблення законів до міста запросили не зв’язаного з місцевими депутатами олігархами афінянина Аристарха. Завдяки своїм мудрим законам і порадам він здобув прихильність, а влада в місті була передана колегії куретів (їх ім’ям назвали одну з вулиць, по якій ще прогуляємося), що керувала містом колективно.
Скориставшись плутаниною і страхом, викликаною поразкою Креза від Кира, владу в місті захопив черговий тиран Афенагор. Далі містом по черзі правили різні тирани, які то підтримували персів, то повставали. Цікавий факт стався якраз під час чергової облоги персами міста. Буцімто філософ Геракліт так добре їм розтлумачив, що «все плине, усе змінюється», що немає сенсу руйнувати місто. Натхненний філософ умовив чергового тирана поступитися владою своєму протеже Гермодору, за підтримки якого сподівався встановити в місті «досконалий устрій». Але ефесці, добре зрозуміли слова філософа: «Не можна двічі ввійти в одну і ту саму річку». Тобто владі тиранів теж приходить кінець, треба змінювати щось. Гермодора прогнали, а ображений Геракліт відмовився від своїх законодавчих ініціатив і провів останні роки самітником у горах. Сам говорив: «Людям не було б краще, якби справджувалось все, чого вони бажають».
У греко-перських війн і афіно-спартанських місто калейдоскопічно змінювало сторону, яку підтримувало.
І от у 356 році до н. е. сталася епохальна подія – храм Артеміди був спалений Геростратом, що випробовував маніакальне бажання прославитися.
Далі Олександр Македонський, звільнив Ефес від влади Персії, потім війни й зміни влади діадохів полководця, аж доки місто не опинилося в складі Римської імперії.
За доби Августа Ефес перетворився на одне з найбагатших, а отже й найкрасивіших міст Римської імперії. Населення міста досягало 200 000 — 250 000 мешканців та було другим містом в Римській імперії за розмірами та значенням.
У ІІ-ІІІ століттях тут жив Ксенофонт Ефеський автор давньогрецьких романів. Як дехто вважає, що частину сюжету та образів з його «Ефеських оповідок…» було запозичено Вільямом Шекспіром у п’єсі «Ромео та Джульєта».
Зрозуміло, що Ефес став важливим центром для раннього християнства. У першу чергу, Ефес християнської епохи знаменитий візитами та посланнями апостола Павла.
Тут також жив, проповідував і написав своє Євангеліє апостол Іван Богослов, похований в церкві, названій його ім’ям. Також, тут проживала свої останні роки Богородиця. Ефес став місцеперебуванням єпископа, а згодом також містом, де впродовж V століття проходило кілька Вселенських соборів. Біля міста також знаходиться печера семи ефеських отроків, які в період Пізнього Риму, імператора Деція, ховались від переслідувань.
У 262 році н. е. готи забрали в місті «зайве» золото і дорогоцінності. Імператор Юстиніан ще побудував тут храм апостола Іоанна, але це було вже остання велика споруда. Найбільшого удару місту завдала природа. Після великого землетрусу рівень моря біля Ефесу понизився на 57 метрів, що спричинило швидкий занепад міста. Нині руїни знаходяться від берега моря приблизно за 10 кілометрів.
Залишки стародавнього Ефесу приховані під болотом. Лише у 1869 році англійськими ученими були зроблені перші археологічні розкопки заснованого міста, які шукали руїни Храму Артеміди.
Елліністичний Ефес
Ви ж не забули, що в Ефесі був порт, а місто стояло на узбережжі? Портова вулиця повинна була одразу вражати 500 метрів з хвостиком довжини 11 метрів ширини. По обидва боки йдуть колони. Перша будівля – Портові лазні . Це величезна споруда 160х170 метрів і висотою 28 метрів. Отож вимив писок і тіло – готовий до Артеміди. Вулиця виходила до Великого театру. Театр дійшов до нас у чудовому стані. Він розділений на три секції: сцена, оркестра і кавеа – зал для глядачів. Місткість театру — близько 24 000 − 25 000 сидінь. У ньому є 66 рядів, розділених 3 рівнями, загальною висотою 18 метрів.
Великий театр Ефеса використовувався не тільки для вистав і концертів, але і для виступу політиків, філософів, боїв гладіаторів, проведення релігійних церемоній. У день, на сцені театру, інколи проводилось до 50 боїв гладіаторів між собою та з тваринами.
Руїни Агори відносяться до періоду Римської імперії. ЇЇ звели, швидше за все, за часів правління імператорів Августа і Клавдія. Агора була прикрашена подвійною колонадою портика, під яким розміщувалися торгові ряди. Це був центр торгової діяльності, куди з’їжджалися купці зі всіх кінців Імперії. Тут був також ринок рабів і проводилися народні збори.
Мармурова дорога від Великого театру приводить до найбільшої атракції Ефесу – бібліотеки Цельса, яка була побудована в епоху імперії, за часів правління Адріана за проектом архітектора Тіберія Юлія Аквіли. ВІн присвятив її своєму батькові – Тіберію Юлію Цельсу. Тут же в цокольному поверсі була його гробниця. Будівництво почалося в 114 році і було завершене в 135 році вже спадкоємцями Тіберія, який заповідав велику суму грошей на купівлю книг і утримання бібліотеки. Ця бібліотека була третьою за величиною після Олександрійської та Пергамської – у ній зберігалося приблизно 12 тисяч пергаментних сувоїв, які були викрадені або знищені під час нашестя готів.
Двоярусний фасад, відновлений австрійськими археологами. Колони першого ярусу стоять на подіумі центральних сходів з дев’яти ступенів. Колони верхнього ярусу мають менші розміри. Це створює певний оптичний ефект – будівля здається більше. Будівлю прикрашають чотири скульптури, які символізують якісь чесноти.
Навпроти публічний дім, до якого з бібліотеки вів підземний хід. Чоловіки міста, напевно, дуже любили читати книги.
На тротуарі, що веде до публічного дому, зберіглась одна з найперших у світі реклам, що містить зображення голови дівчини, поряд з якою відбиток лівої ступні, що вказує шлях. Чи не звідси пішов відомий вислів: «Піти на ліво»?
Лазні були побудовані на кошти багатої городянки по імені Схоластика. Отаке от ім’я. Вони функціонували найдовше – аж до Турецького періоду.
Громадський туалет був частиною лазень. Посередині знаходився басейн, оточений колонами.
Вулиця Куретів, що протягнулася уздовж схилу від Бібліотеки Цельса та Воріт Геркулеса-Геракла. Це одна з трьох головних вулиць Ефеса і саме тут воліла селитися еліта. Її мощення з мармуру і каменю доповнене колонами, кам’яними п’єдесталами, подіумами, статуями і залишками торгових лавок і житлових будинків обіч.
На цій та іншій вулицях міста розміщувались ями, накриті ґратами, де поміщали засуджених за вбивство чи зґвалтування. Кожен прохожий мав право сплюнути в яму. На вулиці також розташована стіна з мармуру, на якій вигравірувані всі міські закони. Закони в той час не змінювали.
На ній стоїть храм був побудований на честь божественного імператора Адріана. Перед входом у храм знаходиться 4 постаменти, на яких стояли статуї інших імператорів-богів.
З протилежної сторони Храму Адріана розташований оригінальний ансамбль будинків під назвою «Будинки на схилі пагорбу», які звернені до вулиці Куретів. В основному тут жили представники еліти, у зв’язку з чим вулиця має другу назву «Будинки багатіїв». Вони розташовані таким чином, що кожен будинок служить терасою для наступного за ним будинку. Численні кімнати всередині будинків мають мозаїчні підлоги і настінні фрески
Фонтан іншого божества – імператора Траяна був побудований на честь Артеміди ефеської і імператора Траяна. Його скульптура знаходилася перед чашею фонтану поряд з постатями Афродіти, Діоніса та членів сім’ї імператора. Зараз вони всі переїхали в Археологічний музей Сельчука.
У центрі парадного залу Муніципального палацу горів вічний вогонь, який символізував серце Ефеса. Тут проводилися релігійні церемонії, офіційні прийоми, банкети. Під час розкопок були виявлені 2 статуї Артеміди, які зараз знаходяться в Музеї Ефеса.
Одеон в Ефесі для проведення театролізованих вистав і засідань сенату мав 2 рівні і розрахований на 1500 чоловік. Зверху Одеон захищав дерев’яний дах.
Пританієм в давнину називалась будівля, що призначалася для розміщення канцелярських службовців — пританів, де проводилися також урочисті прийоми і бенкети для знатних осіб міста. Його можна порівняти з сучасним муніципалітетом. У прилеглому до Пританію Храмі Гестії постійно горів священний вогонь, підтримуваний пританами — священнослужителями, які брали участь в культових обрядах і в жертвопринесеннях. У певний час, притани жували опій, та сп’янівши, танцюючи йшли від пританію до Храму Артеміди. Якщо в цей час священослужителя помічав злодій, якого везли на страту чи покарання, то його автоматично звільняли.
Храм ще одного імператора Доміціана був присвячений громадянам Ефеса древньому римському імператору Доміціану. Серед іншого він прославився своїми гоніннями на святого Іоанна Богослова.
Бані Варіуса – ще один комплекс для зборів, зустрічей, обговорень важливих і не дуже питань – соціальна мережа до винаходу Facebook.
Про храм Артеміди ефеської, будинок Богородиці, храм апостола Іоанна, фортецю й мечеть читайте в другій частині
Текст і фото Сергія Щербія
