Ці скелі відносять до найкращих приморських скельних пейзажів у світі: Скелі Мохера в Ірландії, Кабо Гіро на Мадейрі, Лос Гігантес Los Gigantes на Тенеріфе – ось так часто виглядає цей список. Вони нереальні, на них можна дивитись годинами. Та тут більш нічого робити у містечку Лос Гігантес – лише дивитись на скелі, але ж для цього оце во містечко відвідують мільйони туристів.
Той самий кактус
Українська гугл-карта називає містечко Los Gigantes – смт. Великі Амбали. Чи то прикол якийсь? Хз. Але я так називати їх поки не буду, почекаю, нехай наш фантастично обізнаний у географії (Торонто – столиця Канади, Словаччина – це Словенія і тд.) президент так їх назве. З нього станеться – на карті ж діжіталізіровано. Уявляєте собі: украінска афіційна ділігация відвідала Великі Амбали на Тенєріфе.
Лос Гігантес – це урочище, де височезні, мабуть 500-800-метрові, прямовисні стрімчаки пірнають в океан. Неймовірне видовище. За кілька кілометрів від урочища збудували місто-курорт, де поселяються туристи, які дуріють від оцієї брутальної естетики. Це дійсно круто. А от ті хто не живуть тут – приїжджають подивитись і пофоткатись. Першою стандартною точкою є кафе, забув як називається, над містечком. Його важко пропустити – там завжди повно машин вздовж дороги. Там один кактус такий зафотографований, що мабуть міг би потрапити у Книгу рекордів Гіннеса, якби була номінація – фото кактуса на тлі скель та океану. Звідси можна сфотографувати і саме містечко – курортна архітектура досить цікава, похилі дахи ніби повторюють форму схилу.
Ще дві гарні точки для фото є у самому містечку, а ще можна спуститись до води – там теж нічогенько. Більше мені про Лос Гігантес розповісти нічого – це треба бачити – візуальнна атрактивність зашкалює.
Текст та фото Романа Маленкова.
