Перед своєю першою поїздкою на Канари, зокрема на острів Тенерифе, я думав, що це виключно царство природи. Мені сказали – відкриєш карти у телефоні – там є усі маршрути, можна не планувати наперед. Я так і зробив – відкрив карти за тиждень до вильоту, і інтернет, щоб хоч трохи почитати – куди ж ми, із дружиною, летимо. І моєму здивуванню не було меж, коли я дізнався, що Канари – це не лише природа, що там повно архітектурних цікавинок, а одне місто навіть об’єкт Списку Світової спадщини ЮНЕСКО, мало того – еталон більшості колоніальних поселень Латинської Америки. Це Ла Лагуна. Повна назва – Сан-Крістобаль-де-Ла-Лагуна – San Cristóbal de La Laguna.
Ла Лагуна. Цим вуличкам вже майже півтисячоліття
Усі звикли уявляти Канарські острови якимись дрібненькими і малолюдними, але це не зовсім так – наприклад, найбільший острів архіпелагу – Тенеріфе, має протяжність 80 км зі сходу на захід і 45 км із півночі на південь, а населення тут майже мільйон, і це без туристів. У Ла Лагуні мешкає 150 тисяч осіб – теж немало, як для острівного міста, причому не найбільшого на архіпелазі, адже у Санта Крузі – столиці острова, з яким Ла Лагуна практично зрослася, і з’єднана трамвайною лінією, мешкає понад 200 тисяч, а у Лас Пальмосі (це вже острів Гран Канарія) майже 400 тисяч.
На Тенеріфе два великих аеропорти. Ми прибули у Південний (відповідно є ще й Північний), де забрали заздалегідь заброньовану автівку й вирушили південним узбережжям на схід. Оренда авто на Канарах найдешевша у Європі – наш Fiat Qubo Family на вісім днів коштував всього 130 євро, і це із повною страховкою та необмеженим пробігом. А якщо додати прекрасні дороги (тут навіть є два автобанни) та смішну вартість пального (євро за літр) – Тенеріфе здався нам ідеальним куточком для автомандрівки. І першою нашою ціллю стало місто Ла Лагуна, до якого ми потрапили через Канделарію, набережну Санта Круза та гіпермаркет Dekathlon.
Слід зазначити, що Канарські острови є безмитною зоною для багатьох товарів, тому ціни тут часто дуже відрізняються, навіть від материкової Іспанії (хоча це ж одна країна). У Dekathlon ми придбали за 19 євро намет, який у Києві коштує 60 євро, також купили два каремати, літні спальники і ще якісь дрібнички.
Кафедральний собор, в якому поховано жорстокого конкістатора Де Луго
Єдиний мінус Тенеріфе – величезна кількість транспорту. Автівки всюди, і паркінг знайти дуже непросто. У Ла Лагуні, в яку ми прибули вже по темному, паркінг шукали 40 хвилин, і відразу скажу, в історичному центрі міста, де ми забронювали кімнату, знайти його неможливо – усі можливі місця у вузеньких вуличках, зайняті автівками місцевих мешканців. Ми поставили машину на великому платному паркінгу, розташованому за кілька сот метрів від історичного центру.
Місто просто казкове, особливо на початку грудня, коли воно прикрашене гірляндами та іншими атрибутами Різдва. Старізна колоніальна забудова, палаци багатих купців, численні храми та монастирі у синтезі із затишними скверами, з драконовими деревами та пальмами – це щось неймовірне.
Церква Непорочного Зачаття Діви Марії – найстаріша будівля Ла Лагуни. Її збудували у 1511 році
Тривалий час усі колоніальні поселення будувалися виключно на березі моря і обносились усілякими фортифікаціями, для захисту від піратів. Сан-Крістобаль-де-Ла-Лагуна стало першим містом, яке звели далеко від берегової лінії, у центрі острова. Заснував його у 1496 році відомий іспанський конкістадор Хав’єр Алонсо Фернандес де Луго. Сталося це через рік після завоювання Тенеріфе. Цікаво, що вдалося це зробити лише із другої спроби, адже під час першої, у 1494 році, де Луго зазнав жорстокої поразки від гуанчів і лише дивом, поранений і без зубів, врятувався від смерті.
Де Луго був призначений губернатором Канарських островів й отримав титул аделантадо – першовідкривач. На його честь названа головна площа Ла Лагуни – Plaza del Adelantado, а його тіло лежить у міському кафедральному соборі, ним же і збудованому. Де Луго не був ідеалом, навіть зовсім навпаки, він був вкрай жорстокою, скупою і підлою людиною, але через п’ять століть іспанці пам’ятають лише його досягнення. Може так і треба?
Ла Лагуна із дзвіниці церкви Непорочного Зачаття Діви Марії
Переможених гуанчів, між іншим європеїдний народ, Де Луго або знищив, або перетворив у рабів. Із ними він поводився настільки жовстоко, що чутки про це дійшли аж до Мадрида, до королівської родини. Фердінанд та Ізабелла були змушені втрутитись, щоб звільнити частину рабів. Острів Тенеріфе Де Луго не полишав, закріпивши частину земель, як свою власність. І саме на цих землях, на місці поселення гуанчів, на висоті 546 метрів над р.м., далеко від узбережжя та піратів, почалося будівництво великого міста, яке мало стати столицею.
Міський кафедральний собор був зведений у 1515 році, як парафіяльна церква Діви Марії Лос-Ремедіос. У 1819 році була заснована єпархія Ла Лагуни, і храм було сильно перебудовано – кафедральний собор повинен бути великим і пишним. На початку 20 століття відбулася ще одна перебудова – від старого собору залишили лише фасад (його нині датують 1820 р.). Головний об’єм храму був зведений протягом 1904-1915 рр. із… бетону. Будівля стала однією із перших бетонних у Іспанії. Нинішня висота собору 41 метр. Це справжня скарбниця різноманітних сакральних артефактів, від кафедри із карарського мармуру, авторства Паскуалле Боччіардо, до купи мощів святих. До храму прибудовано Дім капітулу (зведений у 18 ст.), в якому нині Музей ікон.
Королівський храм Кристо-де-Ла-Лагуна у францисканському монастирі
Монастир святої Катерини Сієнською, в якому зберігається нетлінне тіло черниці Марії де Хесус
Монастир святої Клари
Церква святого Домініка, в якій поховано відомого пірата Амаро Парго
Найстарішим та найважливішим храмом Ла Лагуни є церква Непорочного Зачаття Діви Марії, яка була зведена Фернандесом де Луго у 1511 році. Тосканська дзвіниця храму і нині є висотною домінантою міста. На дзвіницю можна піднятись – із неї відкривається чудесний краєвид Ла Лагуни, навколишніх поселень та казкових гір. Вхід платний – квиток коштує 2,5 євро, і дає право ще й на відвідання самої церкви.
На краєчку історичного центру (досить великого, доречі) розташований францисканський монастир, головний храм якого – церква Кристо-де-Ла-Лагуна, є головним місцем католицького паломництва на Канарах. Принаймні, так вважає Святий Престол, який дарував паломникам індульгенцію, рівну відвідинам Латеранської базиліки в Римі. А іспанський король Альфонсо ХІІІ у 1906 році, надав храму титул «королівський». Своїй популярності серед вірян Королівський храм Кристо-де-Ла-Лагуна має завдячувати чудотворному Розп’яттю, яке є символом міста, і перебуває у храмі аж від 1520 року. Будували ж храм, за наказом все того ж Де Луго, від 1506 по 1580 рр. Аж у голові не вкладається – як же давно все це було.
Значною святинею Ла Лагуни є монастир святої Катерини Сієнської, заснований у 1606 році. В монастирі зберігається нетлінне тіло монахині Марії де Хесус (Марія де Леон Белл-і-Дельгадо, за життя була відома багатьма чудесними діяннями). Також варто відвідати монастир святої Клари, заснований ще у 1575 році, зведений у стилі мудехар.
Історичний центр Ла Лагуни у 1999 році був визнаний об’єктом Світової спадщини ЮНЕСКО. Він унікальний. Еталонне колоніальне місто без фортеці, значна частина будівель якого, і саме планування, зберіглося із 16 століття. Тут багато палаців, в тому числі губернаторів острова та багатих купців. Цікаво, що більшість населення Ла Лагуни, в період її активної розбудови, становили не іспанці, а фламандці. Було тут чимало і англійців, і португальців, й усі вони залишили свій слід у забудові міста.
Численні палаци Ла Лагуни
Нині столицею Тенеріфе є місто Санта Круз де Тенеріфе, а раніше, понад два століття, столицею була саме Ла Лагуна. Нині її називають культурною та освітньою столицею Канар. В міському університеті навчається 30 тисяч студентів – це величезна кількість – п’ята частина населення Ла Лагуни – студенти. Для порівняння, у найрейтинговішому університеті України – Київському, навчається 26 тисяч студентів та півтори тисячі аспірантів.
Проект розбудови Ла Лагуни був створений у 1588 році архітектором Леонардо Торріані, макет, створений за проектом, зберігається в колишньому монастирі святого Домініка де Гусмана. Там же поховано легендарного іспанського пірата Амаро Парго, який дружив із черницею Марією де Хесус.
Коли нагуляєтесь старовинними, колоритними, затишними вуличками Ла Лагуни, сходіть на місцевий критий ринок. Це буде ще одна захоплююча екскурсія. Які завгодно овочі та фрукти (половину назв я навіть не чув), і свіжі, і в’ялені, і які завгодно; ряд хамонів, без яких іспанці не уявляють свого обіду, але найцікавіше – рибний ряд, де ви побачите і величезних креветок, і живих великих крабів, і восьминогів, каракатиць, кальмарів, різних екзотичних риб, і, навіть, мурен. Усе це канарці споживають у їжу – дивина.
Текст та фото Романа Маленкова
