Ми, з групою мандрівників, проїхали цю країну з північного сходу, на павденний захід, до озера Охрід. Одне із найбільш захопливих, візуально атрактивних, атмосферних і таємничих місць цієї країни – фортеця Маркові Кулі та гори навколо неї.
У 2004 році Маркові Кулі (Маркови Кули), розташовані біля містечка Прилеп, внесли у Попередній список ЮНЕСКО – таким чином було поставлено світовий знак якості. А з’явилася фортеця ще в античний період, коли на цих похмурих пагорбах існувало античне поселення Керамія. Від того поселення залишилось небагато – підмурки. Над підмурками мури та вали 13-14 століть – це і є Маркові Кулі. Відразу скажу – Кулі, то башти, а Марко – син сербського короля Вукашина Мрнявчевича, який тривалий час провів у фортеці, й вважав її своєю резиденцією.
Фортечне поселення Маркові Кулі займало площу 3.6 га, ділилося на акрополь, та основну частину. В акрополі була цитадель та палац королевича.
Історики твердять, що для ефективної оборони фортеці, розташованої на високій горі із крутими скелями, достатньо було 40 підготовлених, тренованих вояків. Але в періоди турецьких набігів у фортеці ховалося населення із навколишніх містечок та сіл, і кількість оборонців значно збільшувалась.
У 1371 році король Вукашин Мрнявчевич загинув у битві із турками. Оточений з усіх сторін ворогами, в тому числі й колишніми родичами, які “підняли крила”, після смерті Мрнявчевича, Марко прийняв королівство. Але його наскільки чавили, що з часом, Прилеп, з фортецею Маркові Кулі, та із прилеглими селами, перетворився на усе його королівство. Марко змушений був присягнути на вірність османам, і став васалом султана, а територія нинішньої Північної Македонії була захоплена Османською імперією, на століття, які увесь Балканський півострів.
Значно нижче фортеці, на стрімких схилах, розташований монастир Варошки. Його збудували у 14 столітті – згідно із легендою це зробив король Марко. В одній із печер, на території монастиря, знайдено болгарський напис, датований 996 роком. Монастир Варошки – цікавий об’єкт, але за брамою, в мурах фотографувати забороняють.
В Прилепі, який був значним містом у Болгарському, Сербському царствах, та у османські часи, збереглося не дуже багато пам’яток. На центральній площі стоять руїни мечеті з мінаретом, а поряд із ними, нахилена (ніби в Пізі), традиційна турецька годинникова вежа.
Текст та фото Романа Маленкова.
Монастир Варошки.
