Про панський маєток у селі Турбівка Попільнянського району Житомирщини мало що відомо, хоча дерев’яна одноповерхова садиба, що до сьогодні збереглася, безумовно варта уваги.
В мережі є лише кілька слів про цю садибу, з фактами, що базуються на праці польського історика Тадеуша Епштейна із записами про польських землевласників на 1890 рік. Згідно них, з великою вірогідністю зроблено припущення, що збудована була садиба в середині XIXст. поміщиком Еваристом Пйонтко, чи П’єнтко (Ewaryst Pientko), а потім маєток перейшов у власність до його сина Еразма (Erazm), яким він володів аж до революції. Там же у записах згадуються також і наступні імена Пйонтків: Теофіли (Teofila), Марії (Maria), Ігнація (Ignacy) та Олександра (Aleksander). А на 1900 рік одноосібним власником вже значиться Еразм, син Евариста.
Зроблю деякі припущення і я.
В Центральному державному історичному архіві зберігається кілька справ, пов’язаних з Турбівкою, Лучанської волості Сквирського повіту Київської губернії:
– справа про заставу поміщиком (-цею) Чече(и)ль І.Е. маєтку у Турбівці для отримання позики (грудень 1858-січень 1859);
– справа про посвідчення купчої на маєток у Турбівці, придбаний дворянином Міончинським І.Ф. у поміщика (-ці) Чече(и)ль І.Е. (березень-травень 1861);
– справа про запровадження опіки над неповнолітніми дітьми та маєтком у Турбівці померлого поміщика Пентко С. (саме так записано прізвище) (1866-1870);
– справа по позову поміщиці Пентко Т.О. до поміщика Міончинського І.Ф. за отримання доходів з винокурні в проданому її померлому чоловіку маєтку у Турбівці (1866-1877).
Отож, на середину XIX ст. (1861) поміщики Чечелі змінились поміщиками Міончинськими, причому перші напевно збанкрутіли, оскільки вимушені були за борги продати свій маєток другим. Десь в період між 1861 та 1866 роками (тобто майже відразу), Міончинський І.Ф. в свою чергу продає маєток Пйонткам, як бачимо із четвертої справи.
Якщо взяти до уваги вищезгаданий список імен турбівських Пйонтків на 1890 рік, та припустити, що в назві третьої справи помилка (а з такими помилками тодішніх канцеляристів вже стикався не раз), і Пентко С. – це Пентко Є. (Єварист – Еварист), то виходить, що Пентко Т.О. ні хто інша як Теофіла Олександрівна, можливо, дружина Евариста і матір неповнолітнього на той час Еразма, а Олександр – дід Еразма. Але ці мої припущення тут же летять шкереберть, якщо згадати, що Еварист ще є землевласником станом на 1890 рік, і не міг померти у 1866 році. Та й навіщо опіка над неповнолітнім Еразмом при живій матері. Тоді хто ж такий Пентко С.? Питань більше ніж відповідей.
Збудована садиба Пйонтками, чи до них Чечелями або Міончинськими і, відповідно, чи відбулось це в середині XIX ст., чи ближче до кінця третьої чверті XIX ст. – теж ще є питанням.
Вірогідно, більше можна дізнатись про маєток та власників, прочитавши ці архівні справи, що чекають на дослідників, а там не мало, не багато, а 460 аркушів. Я даю лише поштовх.
В маєтку збереглись також льох та флігель. В самій садибі ще донедавна була кафельна піч, але її розібрали, навіщо – не зрозуміло. Зараз в ній розміщується місцева школа, сама ж будівля виглядає доглянутою та симпатичною, особливо вражають вікна. Про парк навколо не можу сказати те ж саме. Якщо при вході на територію маєтку він викликає відчуття затишності та спокою, то вже трохи вглиб та праворуч все заросло лопухами та кропивою.
P.S. Вже коли друкував допис, випадково мережа викинула мені сторінку із Нью-Джерсівської газети за 1961 рік із статтєю про шлюб якоїсь Halina-Marie Pientko, дочки Peter Pientko. Ніяким чином без фактів не пов’язую це з турбівськими П’єнтками, та їх нащадками. Але може це знак такий, хто зна…
Автори: Ігор Дорожко, Роман Маленков, Сергій Щербій.
