Мабуть ви всі знаєте, що Оноре де Бальзак неодноразово бував в Україні. Найбільше він жив у маєтку своєї дружини Евеліни Ганської в селі Верхівня. Спочатку із вересня 1847 по січень 1848 року Бальзак гостював у нареченої. Вдруге він приїхав у жовтні 1848 року, поїхав, вже із дружиною, важко хворий, у квітні 1850 року, а у серпні того року він помер. Можна сказати, що останні роки життя Бальзак провів в Україні, за цей час він шість раз бував у Києві («…ось я і побачив цей Північний Рим, це татарське місто з трьомастами церквами, з багатствами Лаври і Святої Софії українських степів. Добре поглянути на це ще разок…»), вінчався у Бердичеві, бував у Білій Церкві в маєтку-парку Браницьких… Звичайно, Бальзак не міг за цей час нічого не написати про Україну. Відомий його твір про мандрівку із Парижа у Верхівню називається “Лист про Київ”. Хочемо навести цікаві уривки з нього. Почитайте – більшість написаного Бальзаком 170 років тому, актуально і нині. Особливо щодо росії – там взагалі нічого не змінилося.
Про росію:
Покірність – та хартія, згідно з якою існує Росія, і імператори щосили намагаються підтримувати у своїх підданих цей дух.
Вся ця імперія за словами царя може рушити на Захід; шкодувати їй не буде про що. Дерев’яні будинки, села, міста подібні тут до стійбищ кочівників. Цегляні будинки у цій країні – рідкість.
Наполеон на мить підкорив собі Європу саме тому, що зумів змусити французів коритися, і якщо колись Росія завоює світ, вона буде зобов’язана цим виключно покірності її мешканців. Мені не важко показати, що росіяни створені для того, щоб підкорювати інші народи, і в цьому їм немає рівних.
У всій імперії тільки й є, що шосе між Петербургом та Москвою та між Петербургом та Таурогеном, яке на дві третини збігається з дорогою, що веде до Варшави. Ні сільських, ні губернських доріг немає і близько; пересуватися більш менш безперешкодно можна тільки взимку, на санях.
Про російських селян:
Характер місцевих селян вичерпується двома словами: варварське невігластво; ці люди спритні і хитрі, але знадобляться сторіччя, щоб їх просвітити. Розмови про свободу вони, точнісінько як негри, розуміють у тому сенсі, що їм більше не доведеться працювати. Звільнення привело б до розладу всю імперію, що ґрунтується на послуху. І уряд, і поміщики – всі, хто бачать, як мало користі від роботи на панщині, – охоче перейшли б від нинішнього порядку до найманої праці; проте на цьому шляху вони б отримали величезну перешкоду – селянське пияцтво. Нині селянин заробляє гроші лише заради того, щоби купити собі горілки. Торгівля горілкою становить одне з головних джерел доходу для поміщиків, які, продаючи її селянам, отримують назад усе, що їм заплатили. Свободу селяни зрозуміють виключно як можливість напиватися до непритомності.
Про Україну:
…більшість французів не знає, що таке Київ – місто, назву якого росіяни вимовляють як “Кієфф”. А Київ – це столиця України – святе місто, колишня столиця Росії, татарський і російський Рим, заснований раніше від Москви, князівська резиденція у часи, коли тутешні володарі ще підкорялися монгольським ордам і на знак своєї васальної залежності мали обходитися недоїдками, які залишав їм хан.”
Побувавши в католицькому Римі, я палко бажав побачити Рим православний. Петербург – місто-немовля, Москва – доросла людина, Київ – старець, чий вік – вічність.
Справжня мандрівка почалася для мене саме у Бродах, бо я був переконаний, що набагато важче подолати сто льє, які відділяють Броди від Бердичева, ніж сімсот льє від Парижа до Бродів.
Я чув про степи, селян, заметілі, євреїв, поєднання цивілізації з варварством, і це були настільки фантастичні розповіді, що Україна почала здаватися мені єдиним місцем у світі, де я зможу побачити справді нових та цікавих людей і отримати неймовірні враження.
Ми на своїх сторінках маємо досить розгорнутий матеріал про Верхівню – читайте. А далі малюнок палацу у Верхівні авторства Наполеона Орди.
