Дуга Струве. Найбільш таємничий об’єкт ЮНЕСКО

Багато хто називає геодезичні пункти Дуги Струве найбільш дивним об’єктом Списку ЮНЕСКО. Дійсно, читаючи тип об’єкту – культурний, в уяві спливають величні замки, палаци, храми, а тут стовпчики, інколи доволі дрібні, інколи важкодоступні – дивитись особливо немає на що. Що ж воно за дуга така, пункти якої на місцевості є об’єктами Світової спадщини? Та ще й не лише в Україні, а і в Норвегії, Швеції, Фінляндії, Естонії, Латвії, Литві, Росії, Білорусі й Молдові. Давайте спробуємо розібратись, що ж воно таке загадкове.

Пам’ятний знак закінчення Дуги Струве у Старій Некрасівці на Одещині. Фото Романа Маленкова

Критерії.

Дуга Струве входить до Списку ЮНЕСКО за трьома критеріями:

ii. Демонструє важливий обмін людськими цінностями протягом певного проміжку часу та розвиток технологій.

iv. Є видатним прикладом технологічного ансамблю, який ілюструє значний етап людської історії.

vi. Безпосередньо пов’язана із ідеями та подіями універсального значення. 

Це сухі критерії, під які «підігнали» надзвичайний проект. При цьому було враховано величезне охоплення робіт (безпрецедентне на той час), точність вимірів та міжнародний характер дослідження, в якому було використано розрахунки німецьких та французьких математиків, та точні інструменти, виготовлені німецькими майстрами.

Тут варто зробити узагальнення: Дуга Струве – продукт титанічної праці учених-геодезистів багатьох народів на ділянці у три тисячі кілометрів. І праця ця тривала 40 років. Її результатом стало визначення довжини дуги меридіану, і, відповідно, форми та розмірів нашої неньки-Землі.

Мабуть не варто, зайвий раз пояснювати, що Земля не має форми правильної кулі, вона наближена за формою до еліпсоїда (сплющена на полюсах), а гори і океанічні западини, цей еліпсоїд спотворюють, тому форма Землі – геоїд, абсолютно унікальна й неповторна. І якщо із широтними паралелями все більш-менш зрозуміло – вони відносно правильні кола, визначити довжину яких нам дозволяють закони математики (пам’ятаєте число пі із шкільного підручника), то із меридіанами все значно складніше, і їхню довжину можна визначити виключно емпіричним дослідженням. І саме таке дослідження провели геодезисти двох (на той час) країн  – Унії Норвегії та Швеції, і Російської імперії, керував якими німець Фрідріх Георг Вільгельм Струве (в часи імперії його перехрестили у Василя Яковича). Дослідження, яке тривало із 1816 по 1855 роки, дозволило, майже точно, визначити розміри Землі. Його результатами користувалися до кінця минулого століття, і лише сучасні супутниково-комп’ютерні методи дозволили покращити результати цього дослідження. Найсучасніші виміри довели, що похибка роботи Струве і його команди становить всього 2 см. Феноменально! Це наукове досягнення визнано одним із головних у ХІХ столітті. Воно стоїть в одному ряду із роботами Фарадея та Максвела, Мендєлєєва та Ампера, Едісона та Марконі, Пастера та Коха, Гумбольдта та Дарвіна.

Найпівнічніша точка Дуги Струве – Хамерфест (Швеція). Фото з Вікіпедії

Історія

Фрідріх Георг Вільгельм Струве народився у німецькому місті Альтона в 1793 році. Його батько був директором гімназії. У 1808 році, тікаючи від призову у армію Наполеона, він перебрався у Дерпт (на той час Російська імперія, нині Тарту, Естонія), де поступив в університет, який закінчив із золотою медаллю. Цікаво, що видатний астроном та геодезист навчався на філолога і, навіть, захистив дисертацію на філологічну тему. Відразу після закінчення він зайнявся географією та астрономією і захистив ще одну дисертацію (у 1813 році), вже на географічну тематику. У 1819 році він очолив Дерптську обсерваторію, якою керував 20 років, а із 1833 року був головним ініціатором створення Пулковської обсерваторії  – в майбутньому головної обсерваторії імперії, а ще пізніше – головної обсерваторії СРСР. У 1839 році Струве (на той час він вже був Василем Яковичем – у Росії часто перехрещували іноземців) призначили директором тільки-но відкритої Пулковської обсерваторії.

Роботи із виміру дуги меридіану почалися у 1816 році, вони стосувались меридіану із довготою 25 градусів, хоча пункти досліджень розташовувались переважно обабіч меридіану. «Активна» фаза робіт почалася після того, коли проект очолили Василь (в минулому Фрідріх) Струве та полковник (а потім і генерал)  Карл Фрідріх Теннер. Було визначено 13 головних дослідних астрономо-геодезичних пунктів, які згодом трансформувались у 265. На основі опорних пунктів було створено 258 трикутників (пунктів тріангуляції), від яких проводились виміри. Фінансування проекту здійснювалося переважно російськими імператорами Олександром І, Миколою І та новезьким королем Оскаром І.

Дуга Струве. Схема із Вікіпедії.

Довжина досліджуваної дуги становила 2820 км. Найпівнічніша точка розташована на березі Баренцового моря, біля міста Хаммерфест у Норвегії. Південний край Дуги Струве лежить в Україні, на дунайському берез,і в селі Стара Некрасівка (Одеська область, Ізмаїльський район). Ці дві точки позначені монументальними стовпами, решта пунктів на місцевості маркувалися пірамідами із каменів, залізними хрестами, кам’яними стовпчиками (обелісками). Часто на пунктах закопували в землю кам’яний куб із видовбаною, залитою свинцем, серцевиною. 

На території України було розміщено 50 пунктів Дуги Струве. Значна частина вже десь згубилася, а може ніхто їх і не шукав. Відомо про точне розташування 10 пунктів, але у Список ЮНЕСКО внесено лише чотири – три на території Хмельниччини та один в Одеській області. Пункти ще є у Волинській, Рівненській та Тернопільській областях, але ЮНЕСКО потрібно було лише чотири, а представники України запропонували три пункти в Хмельницькій області, як найкраще збережені. 

Знак Дуги Струве в Баранівці. Фото Максима Назаренка

В селах Хмельницького району Катеринівка та Гвардійське (колишній Фельштин), а також у селі Баранівка на невеликих курганах стоять однотипні гранітні знаки, на яких зазначається назва пункту та його координати. У Катеринівці і Гвардійському біля пам’ятних знаків також встановлено металеві трикутні маркери пунктів тріангуляції. 

Найцікавішим є пам’ятний знак найбільш південного пункту Дуги Струве, який встановили у селі Стара Некрасівка відразу після завершення досліджень (в середині ХІХ ст.). Це чавунна чотиригранна піраміда на кам’яному підмурку. Під вершиною золотий імперський двоголовий птах. Нижче напис про роботу геометрів трьох народів (російського, шведського і норвезького) на 25 меридіані від Льодовитого океану і до Дунаю, під опікою августійших монархів. Вказано координати: 45 градусів 20 мінут та 28 секунд широти. З іншого боку напис латиницею.

У січні 2004 року десять країн, на території яких розміщені пункти Дуги Струве звернулися до Комітету ЮНЕСКО із пропозицією затвердити Дугу об’єктом Світової спадщини. У липні 2005 року на сесії ЮНЕСКО 34 запропоновані пункти були внесені до Списку.

Рекомендуємо.

Село Стара Некрасівка засноване донськими козаками-некрасовцями – послідовниками отамана Гната Нєкрасова, який, після невдалого повстання проти царської влади, заключив договір із Кримським ханством і відвів на його території на Кубань від 2 до 8 тисяч козаків із родинами. Пізніше, після захоплення Кубані росіянами, некрасовці пішли в Бессарабію на Дунай, де отримали дозвіл на поселення від султана. Це було у 40-70-х рр. XVIII ст. Тоді й були засновані села Стара й Нова Некрасівка. З часом частина некрасовців асимілювалася із тутешніми липованами (старовірами), які значно переважали чисельно, а частина виселилась під тиском запорізьких козаків Дунайської Січі. Нині більшість населення Старої Некрасівки – липовани, які мають свою церкву – гарний мурований храм, зведений наприкінці ХІХ ст. Обов’язково огляньте його.

Текст Романа Маленкова

Церква старовірів (липован) у Старій Некрасівці