Львів

Для перегляду карти треба активувати Javascript (чи просто трохи зачекайте)

Умовні позначення на карті »

природні об'єкти замки, фортеці та інші оборонні споруди
карти архітектура (господарська, громадська та житлова)
традиції вiдео
храми та монастирі подорожi
палаци та садиби
 гiрськолижнi курорти

Львівські палаци та палацики

У Львові багато палаців та палациків. Мабуть, найбільше серед українських міст.

Ще трохи львівської скульптурної еротики та лжелегенда про Онана

Похмура львівська погода (майже англійська), постійний дощ, закрите парасолькою небо...

Монастир капуцинів. Церква Йосафата

Цей величний храм розташований зовсім не в центрі Львова – майже у кінці вулиці Замарстинівської (буд. 134). Колись це було село Замарстинів.

Львів. Храм Святого Климентія Папи

Хочеться писати про маловідоме – Україну інкогніту, але щодо Львова, то для мене (мешканця Київщини) це місто все відносно маловідоме.

Львів. Домініканський собор

Львів важко уявити без собору Божого Тіла зведеного колись для монастиря ордену домініканців.

Львів. Церква Георгія Змієборця

Я вже згадував, що Львову не пощастило з українським бароко (моїм улюбленим архітектурним стилем), а от більшість інших європейських архітектурних стилів у Львові предс

Винники

Місто Винники, яке сьогодні територіально належить до Львівської міської ради, відомі з 1352 року.

Львівська Цитадель

Цитадель – це внутрішнє укріплення фортеці, фактично останній і найпотужніший рубіж оборони. В період військових дій цитадель повинна мати значний запас провіанту й боєприпасів, щоб функціонувати автономно й утримувати значний гарнізон. В Європі споруди на зразок цитаделі досить поширені (взагалі слово «цитадель» походить від італійського «cittadella» - невелике місто, відповідно кожне невелике місто в Італії, та інших європейських країнах було цитаделлю), але в Україні таких споруд збереглося небагато.

Монастир сакраменток та костьол із довгою назвою

Побіжний погляд робив для мене Львів якимось одноманітним. Вузенькі вулички, закуті в похмуру громаду кам’яниць, видавалися якимись сірими і однотипними, хоча від цього не менш цікавими. Але то був лише побіжний юнацький погляд. Нині я бачу, що в цьому місті архітектурні стилі сплелись як ніде більше в Україні. Немає тут улюбленого мною мазепинського бароко, але ж є будівлі, зведені у чудернацьких, як для мешканця Наддніпрянщини, європейських стилях. Наприклад, колишній костьол Заручин Пресвятої Діви Марії та Святого Йосифа (нині церква Святої Трійці).

Собор Святого Юра. Символ українського Львова

Відвідуючи Львів я зрозумів, що для його мешканців собор Святого Юра – це щось більше ніж просто храм. Це ціла епоха в житті Львова. Хоча мене значно більше вразив храм Святого Андрія в колишньому монастирі бернардинів. Але смаки – особиста справа кожного. Можливо я ще не «доріс» до осягнення величі головного храма львівських греко-католиків, тому й не ставлю його на перше місце в особистому рейтингу. Та в десятку кращих храмів Галичини він потрапляє твердо.

Еротика у львівській скульптурі

В перші відвідини Львова якось не звертаєш на це уваги. Похмура велич львівських храмів та кам'яниць забирає всю увагу на себе. Але коли ти у Львові вже n-й раз - вони вже не можуть сховатися за архітектурними атракціями. То тут, то там починають з'являтися баришні топлес, або й зовсім без одягу (чесно, це не викрути моєї уяви). Они идут, они повсюду!!! На дахах, на фронтонах, на стінах, на площах, на карнизах. Нехай і античні героїні... Видно слабинка була у поляків перед оголеним жіночим тілом, втіленим у камені (чи гіпсі, чи цементі).

Львівський Двірець та околиці

У 19 столітті Львів був столицею королівства Галичини і Володимирії (Лодомерії), яке перебувало під юрисдикцією Австро-Угорщини. Це було велике жваве місто: місток між Заходом та Сходом, потужний торговий осередок. Звичайно, у період бурхливого будівництва залізниць у Європі Львів не міг залишитись осторонь. Сюди теж було прокладено гілку найсучаснішого на той час транспорту.

Храм Христа Спасителя та змертвихвстанці

Нині це храм Христа Спасителя Християн Віри Євангельської (ця ж протестантська громада займає нині львівський костьол Святого Мартина). Розташований він по вулиці Пекарській під номером 59. Симпатична будівля, хоча й не зовсім шедевр, особливо для Львова. Крім неороманської вежі-дзвіниці нічого особливого. Але більше зацікавила мене не сама будівля, а те що було в ній раніше. Костьол і монастир отців ордену змертвихвстанців (спрощено їх називають воскресинами). Це ж треба – змертвихвстанці (це ж як це російською – восставшиеизмертвых).

Кілька 3д-панорам Львова. Медунівер й Онуфріївський монастир

Опубліковано malenkov Нд, 2011-04-17 13:21
3d-панорама: Львівський національний медичний університет (360). Автор Роман Маленков

Палац Потоцьких. Інститут геології, палац шлюбів та музей під французьким дахом.

Потоцькі набудували палаців по всій Україні (у Польщі теж звели вони немало). Пальців на руках (та й на ногах) не вистачить, щоб порахувати усі їхні палаци та садиби. Навіть після російських репресій (за участь у польському повстанні) Потоцькі не дуже збідніли. Палац Потоцьких

Львівська музей-аптека

Перший раз я бачив музей-аптеку у Львові ще за совєтів. Але тоді вона мені не здалася цікавою. Чи то не було, що дивитися, чи просто тоді нам її не показали.У будь-якому разі під час наступних відвідин Львова не дуже хотілось туди йти. Аж оце поїхав у товаристві з працівниками галузі охорони здоров’я. Тут хоч-не-хоч, а музей відвідати прийшлося. Та я і не шкодую.

Успенська церква. Русько-Волоська святиня Львова

Цю будівлю я пам’ятаю з дитинства, хоча вперше потрапив до Львова вже у бутність студентом. А пам’ятаю її із чорно-білого фотоальбому про архітектурні пам’ятки Західної України. Звідти я запам’ятав лише її. Чи то фотографії були найкращими, чи то в мені прокинулись якісь переконання. Особливо дзвіниця вразила.

Вірменський спадок у Львові. Собор Успіння Богородиці

Вперше я потрапив до Вірменського собору з вулиці Краківської. Смішно вийшло – люди з вулиці заходили і виходили в якусь браму, як мені здалося, прямо в одному із будинків, а я стояв і чекав свою половинку на виході із кафе. «Звідки вони виходять?» - крутилося в голові. Ось так і пішов за людьми. І відкрив для себе ще одну грань Львова – вірменську. Чесно – був трохи шокований новою для себе культурою.
RSS-матеріал