Чатир-Даг і Роман-Кош

Все почалось з кловської п’ятниці 🙂
пішли ми з камрадами лазити на всю ніч, взяли кілька гарних об’єктів, щось зламали, випили пива, забруднились негашеним вапном, поїли пельменів і нарешті пішли спати.
а зранку за чаєм Аскольд каже: “поїхали сьогодні в Крим”. я: “поїхали”
в той же день поїхати не вийшло, а на наступний вже їхали пізнім сімферопольським потягом і з намірами взяти парочку найвищих кримських вершин )
в Сімфері ми зустрілись з [info]darven_3 і втрьох вирушили кримським тролейбусом до місця закидання на плато Чатир-Даг. сходити на нього довелось вже в сутінках, а оскільки я забув купити батарейки до ліхтарика, то мені було не дуже весело ) а далі база спеликів, біле солодке вино і затишна карстова воронка, в якій ми розмістились.
це було найкраще місце, в якому я ночував в своїх походах!
саме ж плато я зміг роздивитись лише зранку і мені там сподобалось навіть більше, ніж на Демерджі!

Чатир-Даг

по дорозі на найвищу точку Чатир-Дагу, Еклізі-Бурун, ми ще відвідали печеру Суук-Коба. досить таки мокро там.. якщо всі вертикалки там такі, то щось я сумніваюсь, що туди хочу…

Чатир-Даг

Чатир-Даг

край Чатир-дагу, попереду сходження на Еклізі-бурун

Чатир-Даг

сходимо.. повільно і впевнено )

Чатир-Даг

Еклізі-Бурун. на вершині ми виявили ще з десяток туристів )
а ці кам’яні хвилі я вже десь бачив на фотці, але не знав, що це тут.

Еклізі-Бурун

Алушта та Ізобільненське водосховище далеко внизу

Алушта

джерело Саурган ми не знайшли, але знайшли струмок, який, мабуть, тік від нього.

на ночівлю стали на оглядовій площадці, з якої було видно все ту ж Алушту. місце, очевидно, популярне, тому що там тричі поряд зупинялись квадроциклісти та кінні туристи і повз наш табір йшли дивитись на Алушту ) дехто підходив грітись біля нашого вогнища )

Алушта

далі ми мали йти через долину на Бабуган-яйлу, але багатокілометрова дорога через ліс нас не особливо вабила і ми пішли на кримтролейбус та доїхали ним до Малого Маяка. звідти й зійшли на Бабуган.

Бабуган

через всю яйлу проходить дорога, але в той день на Роман-Кош ми вже не встигали, тому звернули з неї, щоб пошукати місце для ночівлі з дровами.

Бабуган

яйла – абсолютно безлюдна, тільки купа поритих кабанами місць.. і якісь камені складені правильними лініями.. в купі з сідаючим сонцем і довгими тінями це виглядало моторошно…

Бабуган

але вночі ніякі кабани до нас не приходили і зранку все виглядало досить приємно 🙂

ця абсолютно нецікава фотка є лише пруфпіком того, що ми побували на Роман-Коші. там ще зустріли місцевих туристів, які нас заспокоїли щодо кабанів. виявляється ці обережні тварюки чують людину за 300 м і навіть не показуються на очі.

Роман-Кош

спуск вниз..

Роман-Кош

багатокілометрова дорога через ліс… ми йшли більше 3-х годин і нам цей ліс страшенно набрид..

Роман-Кош

Карабах, єдиний дикий пляж навколо.. як виявилось зранку наступного дня, його вже теж викупили. до нас підійшов діловий дядько з барсеткою і попросив згорнути намети, тому що “приватна територія”.

Пляж

останній погляд на Карабах 🙂

Карабах

АВТОР [info]xenoir

44.635925, 34.276211 Дивитись на мапі Google Maps