В Головинському кар’єрі ми бували кілька раз, під час своїх екскурсій – бачили і процес видобутку каменю, і процес його розпилювання. Бачили старі кар’єри, вже давно затоплені… У Головиному майже всі знають, що саме в тут добули брилу лабрадориту, з якої виготовили таблицю “Ленин” на мавзолеї в Москві.
Кам’яний мавзолей більшовицького вождя завершили у 1930 році. Архітектором був Олексій Щусєв. Напис “Ленин” він вирішив зробити із червоного граніту на чорному лабрадориті. Мінерал відповідного розміру знайшли у Головинському кар’єрі. Він важив 60 тон. Дороги із твердим покриттям в ті часи біля Головиного не було, тому постала проблема транспортування такої величезної брили. Вирішили везти у Москву залізницею, але до найближчої залізничної станції Горбаші відстань у 16 км. Для транспортування від кар’єру до залізниці збудували віз вагою 16,5 тон з колесами, шириною 60 см. Віз тягнули два трактори, він двічі перекидався, колеса вгрузали в глибину на 50 см, але дотягли.
Для перевезення каменю у Москву, використали спеціальну платформу на 16 колесах, але довезли. Після обробки моноліт важив 48 тон, на ньому встановили напис і підняли величезними домкратами на мавзолей. Він і нині там.
Далі подаю текст із Вікіпедії, про історію селища Головине, та його кар’єрів.
Селище виникло на базі невеликого поселення, яке розкинулось навколо Головинського гранітного кар’єру. Спочатку воно підпорядковувалось Бежівській сільській Раді . В 1983 році було надано статус селища міського типу. До смт Головине відноситься старовинне село Головине, яке, як видно з документів, було помістям місцевого поміщика Салікса. Від тих часів залишилися сад і острів в ставку.
На кар’єрі видобуток декоративного каменю офіційно почався в 1894 році. Робота велась вручну, ґрунт вивозився кіньми. 35-40 робітників за добу добували 1,5-2 м³ каменю.
В 1896 році поміщик Салікс (на землях якого був розташований кар’єр), збудував полірувальну фабрику, що виготовляла плити для облицювання стін, фундаментів, пам’ятників. Була встановлена примітивна пилорама. Фігурні деталі полірувалися вручну. Основним знаряддям каменярів були: стальні шпунти, скерпелі, закольники та ручні бучарди.
У своїй книзі «Історико-статистичне описання церкв і приходів Волинської єпархії», М. І. Теодорович писав: «В місті Житомирі є кафедральний собор — в ім’я Преображення Господнього на Великій Вільській вулиці, побудований в 1874 році, обкладений шліфованими плитами лабрадору, добутими в Житомирському повіті на березі річки Бистріївка». Звідси видно, що плити добувалися і шліфувалися вручну ще до того, як була збудована фабрика Салікса.
Перша світова і громадянська війна 1914–1920 років привела до консервації і затоплення кар’єрів. Лише в 1922 році почалося добування та обробіток каменю. В 1926 році Головинські кар’єри були підпорядковані Московському тресту «Мінеральна справа», з 1939 — Укрміну.
Кар’єр відновив роботу в 1946 році і працює до цього часу. Було повністю розвідане родовище декоративного лабрадориту, яке за своїми запасами є єдиним в Європі. На кар’єрі добувають лабрадорити, габродорити, працює шліфувальна фабрика, яка виготовляє облицювальні плити, пам’ятники. Ними облицьований мавзолей Леніна, ряд станцій Київського, Московського, Петербурзького метрополітенів, приміщення Московського Державного університету ім. Ломоносова, Державний Кремлівський палац, пам’ятник Невідомому солдату у Москві і ряд інших споруд у всьому світі.
Облицювальні плити головинський кар’єр надсилав на будівництво метрополітену в Грузію в м. Тбілісі, в м. Київ для музею історії Великої Вітчизняної війни і багатьом іншим містам колишнього СРСР. Гранітні вироби надсилались в на пам’ятник С. П. Корольову в м. Житомирі, Гагаріну в «Звьоздном городкє», на постамент пам’ятника Т. Г. Шевченко в Канаду і США, Я.Купали в Канаді, на обеліск в честь освоєння космосу в Швейцарії, для мавзолею Г.Дмитрова в Болгарії, для мавзолею Хо Ші Міну у В’єтнамі, постаменту пам’ятника Л. Українки в Канаді, постаменту пам’ятника Т. Г. Шевченко у Франції.
Блоки з лабрадориту поставлялись на експорт в Німеччину, Францію, Японію, Іспанію, Угорщину, Чехію, Словаків, Італію.
Всі процеси видобування і обробки лабрадориту на кар’єрі проводяться з допомогою техніки, але добування майже до початку третього тисячоліття велось варварським способом, що сприяло тріщинуватості майже всього горизонту. Звичайно іде заміна технології добування блоків.
Багато працівників кар’єру відзначені орденами і медалями Радянського Союзу. Майстру полірувального цеху О. А. Вербичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
Каменяр Л. Й. Підлісний, головний інженер Данилевський С. Г., майстер Горбатюк С. І., кольщик Качура А. Ф., полірувальник Войтенко І. П. нагороджені орденом Трудового Червоного Прапора.
У липні 2010 року на честь селища була названа мала планета № 220418.
Фото Романа Маленкова.
