Селище Городниця розташоване на північний захід від Новограда-Волинського. на березі річки Случ. Центр селищної ради. Кількість населення – 5600 осіб.
Перша письмова згадка про Городницю датується 1390 роком. У другій половині 17 століття тут було засновано чоловічий Свято-Геогргіївський монастир. Хоча існує легенда, про те що монастир заснували раніше, коли на місці села існувало велике місто. Місто те зруйнували. Від нього залишиль лише старовинні поховання. Нові поселенці назвали місцевість “Город-ніц” (города немає), а вже потім назва трансформувалася у “Городниця”.
У 18 столітті монастир припинив існування. На його місці у 1744 році збудували дерев’яну церкву на честь Святого Георгія. У 1891 році обитель відновили, але вже як жіночу. А на початку 20 століття було зведено великий Свято-Георгіївський собор, який існує і нині. Храм, зведений у “візантійсько-єпархіальному цегляному” стилі дуже схожий на київський Володимирський собор.
У 1923 році монастир було закрито. Знову відкрили його у часи німецької окупації. А з 1945 року Свято-Георгіївський собор діяв як парафіяльна церква.
Як це не дивно, але у 1979 році монастир відновив своє функціонування. Тут була і чоловіча і жіноча громади. Хоча звичайно з боку радянської влади відчувався неймовірний тиск – обитель неодноразово намагалися закрити.
Із 1994 року монастир було визнано ставропігійним (підпорядкованим безпосередньо митрополиту МП). Зараз це один із головних православних монастирів Житомирщини.
У 19 столітті Городниця була містечком, в якому мешкала значна єврейська громада. На зламі 19 та 20 століть була зведена синагога, яка збереглася до нашого часу, хоча й у дещо спотвореному вигляді.
Вже у 21 столітті в Городниці було зведено костьол Антонія Падуанського. Він діючий, адже у Городниці є римо-католицька громада.
Текст та фото Максима Мельникова та Романа Маленкова.
Синагога.
Костьол
