Село Кетрисанівка розташоване на трасі Кропивницький – Миколаїв, на 20 км південніше Бобринця. Виникло воно наприкінці 18 століття (1795 р. – перша згадка), в результаті злиття семи окремих хуторів, які належали різним дворянам. Назва походить від слова “Кетрікс” (чесно, сам ніколи не чув такого), яким у ті часи називали кам’яних баб. Отут, біля поселення, мабуть було декілька таких пам’ятників кочових народів – от і назвали нове поселення Кітросановкою Дворянскою – вигадливий же народ був дворяне, грамотний. Селяни так не назвали б.
У 19 столітті це вже було село Кетрисанове, в якому від 1835 року існувала дерев’яна Троїцька церква. Нприкінці 19 століття храм згорів, і на його місці, у 1904 році почали будівництво нового. Кошти на будівництво виділили місцеві поміщики Свірчевська, Кобза та купець, колоніст та цукрозаводчик Давид Бронштейн, батько Троцького (здавалося б дивно – нащо єврею було скидатися на православний храм, але такі випадки траплялися нерідко). Церкву будували із цегли, яка вироблялася на цегельному заводі Свірчевської. Закінчили будівництво та освятили храм у 1907 році. Пізніше Свірчевська збудувала у Кетрисанівці ще й школу (1912 р.).
Про історію Кетрисанівки можна почитати ось на цьому сайті. В радянський період, в 30-роки, храм було закрито, його вирішили розбірати. Розібрали дзвіницю, але цегла виявилася настільки пошкодженою, що цю затію покинули. Справа в тому, що розчин, на якому мурували стіни, був наскільки міцним, що зовсім не бився, а билася і дробилася цегла – це і врятувало церкву. В ній відкрили сільський клуб.
У 1941 році фашисти поновили богослужіння у храмі. Деякий час церква працювала і після війни, але у 50-роки її знову закрили. До 80-х це був колгоспний склад. Аж у 1988 році Троїцьку церкву повернули вірянам.
Текст та фото Романа Маленкова
