Не сказав би що Голованівськ туристичний центр, чи має (принаймні нині) перспективи ним стать. Але якщо сказати що містечко абсолютно нецікаве – це теж неправда, адже тут є старовинна житлова забудова, один із найстаріших на Кіровоградщині православних храмів, колишня синагога, церква на кладовищі – просто не має усе це візуальної атрактивності (особливо синагога). Єдине, що запам’ятовується після відвідин Голованівська – радянська інсталяція (пам’ятник) та розкішний храм, зведений віце-президентом спілки вірмен України Вачаганом Ростомяном.
Церква Святого Кирила, збудована вірменином Ростомяном – чи не головна пам’ятка Голованівська
Храм Івана Богослова – найстаріша будівля Голованівська (1764, 1789 рр., ХІХ, ХХ ст.)
Колишня синагога
Голованівськ був заснований відомим польським магнатом Францом-Салезієм Потоцьким приблизно у 1757 році. Тоді поселення, розташоване на чумацькому тракті, називалося Holowaniewskie. Трохи пізніше назва стала писатись як Голованецьке, потім – Голованевське, ну і вже при російській владі з’явився Голованівськ.
Найстарішою будівлею містечка (офіційно це селище) є церква Івана Богослова, яку звели ще у 1789 році. В самому храмі нам назвали 1785-й, а згідно із деякими історичними джерелами храм був заснований у 1764 році як греко-католицький. Його освячував досить відомий уніатський єпископ Максиміліан Рилло. Щоправда в подальші часи храм неодноразово перебудовували, тому нині в ньому мало що нагадує про18 століття, хіба що товщина стін та кругла абсида (може ще є які особливості, але я не архітектор і виявити їх не зміг). Стоїть храм майже у центрі Голованівська, на головному перехресті біля ринку.
Найвідоміша інсталяція Голованівська
Дрова нині в ціні
Церква на кладовищі
Ринок у Голованівську мало чим відрізняється від базарів у інших райцентрах – ні пройти, ні проїхати. Цікаво, що одним із ходових товарів цього року (2015) тут є… дрова, так сказати – тверде паливо. Поряд із ринком, в глухому апендиксі вулиці Рози Люксембург (№6) стоїть будівля колишньої синагоги – ніби хата-хатою, але віконні отвори виконані у псевдомавританському стилі. Нині тут відділення Червоного Хреста, саме про нього і кажіть, якщо шукатимете – про синагогу мало хто знає із місцевих.
В 19 та на початку 20 століттях в містечку більше половини населення становили євреї й тут було ще декілька синагог, нам навіть показали місце, де стояв найбільший іудейський храм Голованівська – нині там готель. Євреї традиційно займались торгівлею та ремеслами. Особливий розвиток почався після того, як у 1890-му році тут збудували залізницю. На початку 20 століття у Голованівську працювало 5 заводів (цегельний, каретний, винокуренний, шкіряний та свічко-салотопний), банк, готель, 106 крамниць, дві корчми та шинок.
Церква Івана Богослова
Єврейська громада міста була дуже згуртована, тому у 1918 році, з метою захисту від погромів було створено військовий загін єврейської самооборони, який налічував 500 бійців і тривалий час, не пускав у Голованівськ погромщиків. Навіть банда отамана Григорьєва отримала гідну відсіч (щоправда при цьому більше половини оборонців загинуло). Командував загоном Хайм Оострой. На жаль загін не зміг відбити натиск багатотисячного білогвардійського війська денікінців. За особистим наказом генерала Слащова Хайм Оострой та його син були розстріляні.
Із 1793 року Голованівськ був волосним центром Балтського повіту Подільської губернії.
Від заснування і все 19 століття землі в Голованівську та навколо нього належали Потоцьким. Щоправда, самі власники бували тут рідко довіряючи управління економам, а пізніше – поміщикам-ореднарям. У 1854 році Потоцькі відмінили на землях Голованівського маєтку панщину, замінивши її на оброк. Це була фактична відміна кріпаччини, при цьому у селян не було вилучено ні клаптика землі.
Церква Святого Кирила та хачкари виготовлені із вулканічного кавказького туфу
В радянський період церкву Івана Богослова закрили й перебудували. Деякий час у ній була лікарня (чи може поліклініка). Натомість працювала невелика церква на кладовищі, зведена на початку 20 століття. Вона й нині функціонує й перебуває у гарному стані, але значну архітектурну цінність вона навряд чи має.
Вже у період незалежності неподалік від залізничної станції “Голованівськ” було зведено Кирилівську церкву. Не зважаючи на статус новобудови цей храм обов’язково варто оглянути, адже споруда мало схожа на більшість новобудов, має виражені “східні” риси й розкішне світле оздоблення, будувалася на кошти етнічного вірменина Вачагана Ростомяна. Навколо храму встановлено привезені із Вірменії хачкари – пам’ятні знаки вирізьблені із вулканічного туфа.
У Голованівську ще й досі функціонує гілка вузькоколійної залізниці, прокладена сюди із Гайворона. Її довжина 50 км і нині її намагаються зробити туристичним об’єктом. На жаль, нам проїхати по ній не довелося, тому не можемо оцінити реальність і потенціал цієї ідеї.
Текст та фото Романа Маленкова
