Люшнювате розташоване на 25 км південніше Голованівська і від райцентру сюди веде відносно непогана й зрозуміла дорога, ми ж заїхали у село із Миколаївської області – трохи розбитого асфальту, відносно рівна бруківка і шматки грунтової дороги. Найгірший шматок дороги вже перед мостом через Південний Буг у селі Голоскове – тут донизу котиться грунтова дорога, дуже розмита дощовими потоками й розділена на декілька «рукавів» – тут як у відомій казці – головне потрапити у правильний відрізок дороги, бо у протилежному випадку доведеться круто «здавати» назад щоб не потрапити у «прірву».
Міст через Південний Буг між Голосковим та Люшнюватим дуже особливий – це скоріше насипна гребля із двома великими шлюзами, над якими на рейках лежать великі металеві щити. Над одним із прольотів щити ці прогнулись так, що висять десь за метр від води. На запитання про інший міст, місцеві мешканці посміялись і сказали, що тут навіть грузові переїжджають. Це було страшно. Із буса повиходили учасники експедиції, щоб зменшити вагу… Але тут дійсно можуть переїжджати навіть вантажівки, це воно лише ззовні таке крихке та ненадійне.
Село Люшнювате було засноване у другій половині 18 століття, хоча існують припущення про появу цього села ще наприкінці 17 –го. В цьому місці колись була головна переправа через Південний Буг (вона втратила свою актуальність лише після побудови траси Київ – Одеса), яка користувалася особливою актуальністю у чумаків, але тут часто ламалися люшні на їхніх фірах, тому біля переправи з’явилася майстерня, де ті люшні робили – звідти і назва села. Хоча є ще гіпотеза про якогось козака Люшневого…
Південний Буг біля Люшнюватого.Фото Романа Маленкова
В Люшнюватому збереглася цікава пам’ятка архітектури – церква Святої Параскеви. Про неї пишуть, що вона оборонного типу, але, особисто мені здається, що таке враження складається через просту форму храму – церква на великий гамазей: прямі потиньковані стіни, високо розташовані вікна та двосхилий дах – примітивізм, нетиповий для українських земель. Але згідно із думками дослідників церква зводилася, найраніше, наприкінці 18 століття, коли небезпеки нападу татар вже не існувало.
Відомо що в останні десятиліття господарювання на цих землях польських магнатів, у Люшнюватому звели греко-католицьку каплицю, яку в 90-ті роки 18 століття зробили православною, а у 1809 році була зведена сучасна церква Святої Параскеви, хоча є припущення, що у церкву переробили каплицю, тому вона й має таку просту форму.
Особисто моє враження від храму у Люшюватому – цікава будівля, примітивність якої підкреслює її колорит, особливо у синтезі із навколишніми ландшафтами. Набагато гірше було б, якби тут стояв черговий клон єпархіального стилю.
Текст Романа Маленкова, фото Алли Комарової
