Це селище було відоме серед вчителів СРСР, адже саме тут, у школі, 23 роки працював один із найвідоміших радянських педагогів Василь Сухомлинський. Два ордена Леніна, звання Героя праці (Золота зірка) – це далеко не всі нагороди, які отримав Сухомлинський за свою роботу. Я десять років працював викладачем в університеті, а відповідно був, яким не яким, педагогом, але так і не вивчив труди Сухомлинського тому й не можу сказати чи мають вони нині хоч якусь актуальність – там же основним принципом було «воспітаніє совєтской лічності».
Вознесенська церква
Школа, в якій працював Сухомлинський і нині функціонує – цю будівлю, в стилі цегляного модерну звели на початку 20 століття. Доглянута, на жаль, добудована, школа досить ефектно виглядає фасадом на центральну вулицю Павлиша. А ще у селищі є велика церква – Вознесенська. Біля неї сувора бабуся запитала: Шо ви тут фоторафіруєте? Ви з якого патріархата, мо із розкольників? А потім сказала що фоторафірувати можна тільки із благословєнія батюшки.
Храм звели у другій половині 19 століття. Головна баня та чотири декоративні роблять будівлю досить колоритною. Її не псує навіть добудована із силікатної білої цегли (терпіти її не можу) висока дзвіниця, яка була зруйнована у радянський період.
Школа (поч. ХХ ст.) в якій вчителював Василь Сухомлинський
Історія Павлиша почалася на початку 17 століття, коли козацький отаман (майбутній гетьман) Павло Бут (Павлюк) заснував тут хутір – Бутівку. Козаки, з перемінним успіхом, володіли цими землями до 1711 роки, доки їх, за умовами Прутського договору, не віддали у підпорядкування Османській Порті та васальному їй Кримському ханству. Тоді населення Бутівки переселилося на Лівобережжя. Із 1739 року, після укладення Бєлградського мирного договору, селяни повернулись у Бутівку, а із 1752 року село стало називатися Павлиж – так нарікли його вояки 18 роти новосербського Пандурського полку, які мешкали тут до 1769-го. Ну а потім назва трансформувалась у Павлиш.
На початку 19 століття було сформовано Павлиський поселенський округ військових поселень. Із 1835 року селяни Павлиша переведені в статут військових поселенців, відповідно вони не були закріпачені.
Ну а потім була війна, совєти, німці… Статус селища Павлиш отримав у 1938 році. Нині тут мешкає 4700 осіб.
Текст та фото Романа Маленкова
