Майже у кожній області є село Лебедівка. Про дві з них (Черкаську та Одеську) ми вже писали. Зараз напишемо про Житомирську, яка у Новоград-Волинському районі. Більшість Лебедівок – результати радянських перейменувань, наприклад Одеська Лебедівка раніше називалася Бад-Бурнас, а от Лебедівка із Житомирщини була колись Чернецькою Слободою – досить великим польським селом. Нинішня Лебедівка невелика – менше трьох сотень мешканців.
Лебедівський костьол святого Станіслава – унікальний храм. Його звели у 1925 році, вже у радянський період. Дехто з істориків називає його “ленінським костьолом”, адже дозвіл на його будівництво, ще у 1920 році, нібито, дав сам ленін…
На початку 20 століття поляків, на південному заході Житомирщини, було так багато, що для них, більшовики, утворили окремий район – Мархлевський польський національний район. Сталося це у 1925 році. Поляки створили власні окремі колгоспи й попросили дозволів на будівництво храмів. Селу Чернецька Слобода, яке пізніше стало радянською Лебедівкою, такий дозвіл дали.
Парафія Чернецької Слободи у 1925 році налічувала 5 тисяч парафіян – це разом із селянами із сусідніх сіл. Вони ще раніше приготували будматеріал і домовились із майстром на прізвище Свідерський. Будівництво почали після отримання дозволу й тривало воно 2 роки.
У 1930 році з’ясувалося, що “польські колгоспи не виправдали очікувань”. Мархлевський польський національний район перевели у пряме підпорядкування Харкову, а проти поляків розпочали жорсткі репресії. У 1935 році район ліквідували, а польське населення депортували до Казахстану.
Костьол у Чернецькій Слободі закрили у 1931 році, зруйнували дзвіниці, перетворили на зерносховище. Щоправда у 1941 році німці знову відкрили храм.
Зараз костьол святого Станіслава, з відбудованими дзвіницями, є одним із кращих римо-католицьких дерев’яних храмів Житомирщини, а може й взагалі України. Ним опікуються дієцезіальні свяженики із Новограда-Волинського.
Текст та фото Романа Маленкова, Сергія Щербія
