В Селеті, на березі Луари, стоїть замок… ні, не так – в селі Луполовому, на березі Південного Бугу стоїть будівля колишнього водяного млина, яка нагадує замок. Ні, краще палац, і палац, якому може позаздрити більшість українських палаців. Нехай він без вікон і даху, нехай про нього не знають туристи, нехай в ньому ніколи не відбувалося гучних бенкетів і балів, але щодо колориту – один із кращих в Україні, при тому, що він взагалі млин.
Село Луполове було засноване у другій половині 18 століття. Дослідники припускають, що село заснував молдаванин Григорій Лупол (молдавською “лупол” – “вовк”), відставний прапорщик, який служив в Угорському гусарському полку і отримав землі на березі Південного Бугу в подарунок від Станіслава Потоцького. Пізніше, н-ої адміністративної реформи Російської імперії, Луполове потрапило у Гайсинський повіт Подільської губернії.
Наприкінці 19 століття власником земель навколо села був поміщик Костянтин Смирнов. Саме він і збудував прекрасну будівлю млина на березі річки. Варто зазначити, що Південний Буг в цьому місці тече двома рукавами, утворюючи острів. Млин звели на березі меншого рукава (лівого), який і крутив колеса.
Будівля млина триповерхова, складена із бутововго каменю сірого кольору. Звели її у стилі модерн із елементами історизму (саме тому він так схожий на палац). Дивує мене вибагливість (в гарному сенсі) тодішніх поміщиків, їхній смак та майстерність каменярів-будівельників – зводили ж млин не якісь майстри із-за моря, а місцеві селяни. Могли ж.
Нині млин, який років десять тому стояв повністю захаращений, без вікон і перекриттів (в тому числі і міжповерхових, які колись були дерев’яними), вже має бетонні перекриття між поверхами. Але далі роботи не ведуться. Чому – не відомо. Місцеві кажуть, що тут має бути готель. Поживемо побачимо.
Текст та фото Романа Маленкова
