Білка – давнє село, козацьке. З багатою історією. Проте про нього майже нічого нема в мережі, у Вікі взагалі кілька скупих рядків.
На місці, де зараз село Білка, було городище з давніх часів. Заснування чи відродження села на городищі в межах Путивльського воєводства втікачами з Литовсько-Польської держави можна відносити десь до 1571-1598 років. Козацьких отаманів Білчанської сотні Агея Мартинова та Василя Андреєва згадує у своєму донесенні Білгородському воєводі ще у 1589 році Путивльський воєвода Григорій Борисов. Тобто, село, населене козаками, існувало вже тоді. Білчанські козаки в 1640-х роках брали участь у захисті городка Вольний, зведеного для протидії татарам воєводою Гаврилом Бокіним, як західний оплот Білгородської лінії, за 10 верст західніше Білки.
Офіційно за козацьким устроєм Білчанська сотня, як складова одиниця Охтирського полку, сформувалась у 1650-х роках, першим сотником був Іван Гладкий, пізніше полковник Запорізької Січі. За короткий час до 1686 року до Білчанської сотні додатково вступило до 280 козаків, це були переселенці з різних куточків – Вінничини, Київщини, Полтавщини, Волині, і навіть з Галичини. В 1676 році сотником був Василь Ковальчук, в цей час сотня мала кілька млинів, а в 1676 році збудувала велику церкву. Надалі документи зберегли імена наступної козацької старшини, в 1686 році сотник Прокіп Самійлов, 1704 – сотник Панас Пештич, 1726 – сотник Михайло Лук’янов, 1738 – сотник Степан Рижкевич, 1759 – сотник Лев Карпов (став сотником всього за 5 років після вступу на козацьку службу, за призначенням генерал-фельдмаршала Бутурліна), 1764 – Іван Матюшинський, останній сотник Білківської сотні.
Після скасування сотенного козацького устрою, в 1766 році Охтирський козацький полк перетворили у Охтирський гусарський, серед вояків був і передостанній сотник Білки, але вже в ранзі поручика Лев Карпов. Білка не була віддана поміщикам, а перетворена на військову слободу, мешканців стали називати військовими обивателями.
Цей час відзначався для Білки постійними міграціями. Багато мешканців сім’ями переселяли на Кубань, Причорномор’я, натомість до Білки прийшли нові поселенці з Валахії, Ліфляндії, Литви. В середині 19 ст. більше 100 сімей переселили з Білки у інші місця Російської імперії.
Перша Миколаївська церква, як ми вже згадували, була збудована у 1676 році на високому бугрі (того бугра вже нема давно, його розрівняли, капличку на ньому теж знесли). За інформацією з документів той храм вщент згорів разом зі всім майном, тому у 1744 році коштами парафіян збудували нову церкву. До її будівництва мав відношення о.Дмитро Скряга, родина якого служила в церкві аж до 1830 року. 1852 року священики Олександр Губський та Василь Яковлєв виступили з ініціативою будівництва нової мурованої церкви, яка й була зведена 1858 року та стоїть і донині.
Текст та фото Ігоря Дорожка, Олега Години та Максима Назаренка.
