Аргос розташований трохи північніше Нафпліона. Від останнього він удвічі більший, але Нафпліон нині значно відоміший – туристичний магніт все таки. Отак буває, коли цікавого скільки, що доводиться щось відкидати, тому дорогою у Нафпліон більшість туристів відкидають саме Аргос – найстаріше із неперервно-заселених міст Греції, столицю Арголіди, і одну із столиць Пелопоннесу.
Якщо чесно, я б теж вибрав Нафпліон, але ж так склалося, що у січні 2020-го ми із родиною провели в прекрасному венеціансько-грецькому місті три дні, тому викроїли час і на Аргос, і на Тірінф – цікавинки, розташовані зовсім недалеко. Щоправда, зі мною поїхав лише Лаврін, а дівчата залишились насолоджуватись Нафпліоном, і я їх розумію…
Історія Аргоса відносно детально розписана у Вікіпедії, тому не хочу повторюватись, скажу лише, що Аргосу 7 тисяч років – фантастика – сім тисячоліть, без перерв, тут живуть люди. Аргос входить у трійку найстаріших міст Європи (разом із Болгарським Пловдивом та італійською Мантуєю). Як і інші великі грецькі поліси, він був містом-країною, і вів постійні війни за територію, із сусідами. І перемагав нерідко, навіть саму Спарту. Входив у Пелопоннеський союз, воював проти Афін, був великим і величним містом, але ж занепав, як і більшість грецьких полісів – у 395 році місто повністю зруйнували готи.
Головною пам’яткою Аргоса вважається античний театр. Величезний, один із найбільших. Він міг вмістити понад двадцять тисяч глядачів – особисто мені важко уявити таку кількість народу у театрі. На футболі – так, я бував на матчах, коли за сотню перевалювало, але у театрі… Треба настільки цікаву виставу, щоб двадцять тисяч прийшло, треба настільки потужну рекламу і промоцію, і ще треба таку кількість людей, багатих, які можуть дозволити собі ходити у театр…
Виявляється, театр Аргоса від 270 року до нашої ери, тривалий час був ареною для проведення Німейських ігр – змагань, які відбувалися двічі на рік, і конкурували за популярністю із Олімпійськими. Після змагань на арені влаштовували конкурси музикантів і концерти, і на ці дійства з’їжджався народ з усього Пелопоннеса. Цікаво, що глядачами цих змагань були виключно дорослі чоловіки, жінкам і дітям вхід був заборонений.
Театр має 90 рядів, які розділені сходами на чотири сектори. Ми з Лавріном порахували сходинки, але я, от дірява голова, забув точну кількість – близько 120 здається. Оце так театр.
У християнські часи усякі там дійства та ігрища вважали проявами язичництва, тому театр покинули і забули. З часом він вкрився шаром грунту, заріс деревами, і лише у 1892 році французькі археологи знайшли цю величезну споруду.
Театр було вирубано прямо у кам’яному схилі гори, на вершечку якої і нині стоїть фортеця. Лариса називається, на честь дочки засновника міста. То був акрополь Аргоса, і саме там мешкала міська аристократія. На ігри і концерти багатіям доводилося добряче спускатися вниз. Цікаво, як вони поверталися назад на гору? Мабуть виключно на конях або в бричках – напідпитку такий стрімкий підйом осилити нереально.
Від акрополя залишились стіни та залишки деяких будівель, відкопані археологами у минулому столітті, зокрема, візантійської церкви та цистерн для зберігання води. Фортифікації датуються 6-5 століттями до нашої ери, хоча фортеця перебудовувалася у римський, візантійський, венеціанський та османський періоди. Нині вона не охороняється, вхід вільний.
Фортеця Лариса була головним магнітом, який притягнув мене у Аргос. Її видно з усіх околиць, а уночі вона гарно підсвічується.
Крім театру та фортеці на околицях Аргосу є два гірські монастирі – їх обидва можна помітити з гори, від фортеці, а в самому місті повно античних викопних руїн, особливо біля театру.
Текст та фото Романа Маленкова. Із книги “10 країн після карантину”.
