Саламіна була моїм першим островом. Ну я не рахую острови на рідній Росі, Труханів, Долобецький та Венеціанський на Дніпрі у Києві, Березань чи Джарилгач – я маю на увазі заселені острови, насичені природою, архітектурою та колоритом. І от першим таким був острів Саламіна. Хоча знову я прибріхую, адже я бував і на Кіпрі – ну хто скаже, що то не острів, і на Тенеріфе. Але вони великі, і їх важко розглядати, як острови, в стереотипному уявленні, щоб туди діставатись по воді, й від одного боку до іншого, можна було дійти пішки, як оті шукачі скарбів у Стівенсона. Таким першим був острів Саламіна – думаю ви зрозуміли, про що я.
Ми просто приїхали у Пірей на метро, за десять хвилин купили квиток на найближчий, найкоротший і найдешевший рейс, і ще через десять хвилин насолоджувались краєвидами Саронічної затоки, таємничими обрисами ближніх і дальніх островів – їх, виявляється, тут повно, гостроверхими скелями, які виринають із туману. Я не уявляв, що за такою красою потрібно їхати не в Азію, чи на Кариби, не уявляв, що вона є у Греції. Але ж у Греції все є. Точно.
Саламіна – острів невеликий, всього якихось 92 квадратних кілометри, але відомий усьому світу, адже у вузьких протоках і затоках біля острова, у 480 році до нашої ери, відбулася легендарна морська битва між об’єднаним грецьким флотом, та гігантською армадою перського царя Ксеркса І. Грецька армія мала менше чотирьох сотень афінських та спартанських кораблів, якими керував Фемістокл, перси ж ішли на тисячі бойових кораблів (науковці дають цифри від 800 до 1200).
Коли афіняни дізналися про наступ персів, пішли у Дельфи до оракула. Той сказав, що лише дерево дасть порятунок, і божественний Саламін, когось погубить. Якось так. Жерці Афін прямолінійно розшифрували слова оракула – вони збудували частокіл навколо Акрополя й приготувалися до оборони. Стратег Афін Фемістокл, вирішив, що не може бути все так просто – дерево – це кораблі, значить треба сідати на кораблі, і йти у напрямку Саламіни. Він не зміг домовитись із Корінфом – корінфці сказали, що вони мають укріпити перешийок і не пустити персів на Пелоппонес. А от спартанці, на чолі із Еврібіадом, приєдналися до афінян.
Величезний перський флот увійшовши у вузьке місце, біля Саламіни, абсолютно втратив маневреність і не зміг повноцінно рухатись. Його стрій порушився, почався хаос, підсилений ще й тим, що перси постійно піддавалися на грецькі провокації, і переслідували кораблі-приманки. Головна частина персидського флоту була розбита. Ксеркс, втративши близько двох сотень кораблів, і купу війська, розвернув свої сили і втік із грецьких вод. В цій битві приймав участь батько європейської трагедії, драматург Есхіл. Він написав немало про цю битву… Битва біля Саламіни перепинила шлях до завоювання Європи персами і змінила хід історії.
Монастир Панагії Фанеромені
Острів Саламіна – місце народження героя Троянської війни Аякса – це саме на його честь назвали легендарну голландську футбольну команду. Вихідці із Саламіни заснували однойменне місто на Кіпрі, яке стало столицею і значно відомішим полісом, ніж острів біля Афін.
У січні 2020 року я побував на Саламіні вдруге. Якщо першого разу, мабуть із трійко років тому, ми відвідали лише монастир Панагії Фанеромені, розташований на півночі острова, то під час другого візиту ми обійшли столицю острова – місто Саламіна, піднялися на мальовничі пагорби із остовами древніх мурованих вітряних млинів, відвідали археологічний музей, кілька храмів, та скуштували морської кухні в кількох колоритних тавернах – ну як можна побувати на острові, і не поїсти риби.
Кажуть, що десь на Саламіні є печера, в якій жив Евріпід. Не знаю де вона, не шукав. Весь острів, як їжак, вкритий гостроверхими пагорбами та горами – підніметесь на гору із вітряками – побачите казкові краєвиди. Афіняни ці краєвиди обожнюють, тому тут величезна кількість дач мешканців столиці.
На Саламіні два десятки населених пунктів, з’єднаних автобусним сполученням, і близько 30 тисяч населення. Більшість мешканців задіяні у сфері обслуговування, зокрема у туризмі, у рибальстві, в тому числі риборозведенні на морських фермах, та садівництві. Тут дуже багато фісташкових садів, але самі греки кажуть, що найкращі фісташки світу вирощують на сусідньому острові Егіна.
Текст та фото Романа Маленкова.
