Важко описати це неймовірне місце. За масштабами його можна порівняти із Єгипетськими пірамідами – подібні гробниці могли дозволити собі лише найбагатші й найбільш деспотичні правителі світу, до яких відносив себе і Франко. Тут найвищий хрест на планеті – висота 152,4 м, тут найбільший і найдовший храм планети, повністю видовбаний у скелі – базиліка Санта-Крус-дель-Вальє-де-лос-Каїдос (базиліка Святого Хреста Долини Загиблих) має довжину 240 метрів. І дуже дивно, що це місце маловідоме серед українських туристів. Особливо, зважаючи на те, що воно розташоване поряд із Ескоріалом – головною гробницею королів Іспанії, поряд з якими хотів лежати і диктатор Франко.
Ескоріал – об’єкт Світової спадщини ЮНЕСКО, меморіал Долина Загиблих розташований за 14 кілометрів від величного монастирсько-палацового комплексу, в якому поховано більшість членів королівських родів Іспанії. Меморіал заклали у 1940 році в межах гірської долини Сьєрра-де-Гуадаррама. Згідно із ідеями Франсиско Франко це мав бути символічний комплекс примирення, після жахів громадянської війни. В межах комплексу поховали понад 33 тисячі вояків, полеглих на полях битв громадянської війни, причому, з обох боків. А у 1975 році тут був похований і сам Франко. Щоправда, у 2019 році його тіло було ексгумоване й перепоховане на кладовищі Мінгоррубіо на околиці Мадриду.
Меморіал зводили у іспанському національному нео-ерреріанському стилі, продовжуючи традиції ерреріанського стилю Ескоріалу. Проект розробили архітектори Педро Мугуруза та Дієго Мендес. Комплекс розмістили на площі 13,6 квадратних кілометрів. До нього, крім гігантського хреста та ще більшої підземної крипти, якій Папа Римський надав статус базиліки, увійшли еспланада та бенедиктинське абатство. Будівництво тривало 18 років.
В базиліці заборонено фотографувати, але я потайки зробив кілька світлин. Вона вражає, особливо, коли розумієш, яка титанічна праця була застосована, щоб пробити такий об’єм у граніті. Хрест, який піднімається над базилікою, видно за 30 кілометрів від комплексу. Велич меморіалу не передають ніякі описи і, навіть, фото – це треба побачити на власні очі.
У 2009 році меморіал Долина загиблих закрили. Причин вже не пам’ятаю, але зараз, на щастя, цей еталон диктаторської тоталітарної примхи, знову відкритий і приймає відвідувачів.
Текст та фото Романа Маленкова.
