Кілометрів за сорок на північний захід від Мадриду, розташоване містечко Сан-Лоренцо-де-Ель-Ескоріал. Таку довгу назву використовують рідко – частіше кажуть коротко – Ескоріал. Містечко виросло навколо гігантського монастиря, який виконував функції королівської резиденції та усипальні. Можна сказати, що це вагома історико-культурна і туристична локація для всієї Іспанії та ще й об’єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Якщо чесно, то я їхав у Ескоріал , як у королівський палац. Потяг із Мадриду везе туди швидше ніж за годину. І знаєте, я тривалий час був упевнений, що це саме палац, при якому королі звели собі домашній храм. Вже пізніше я дізнався, що монарх Филипп ІІ будував «палац для Бога і хижку для короля».
Ескоріал вражає своєю довершеністю та розмірами, єдине, що тут погано – фотографувати всередині заборонено. Не розумію подібних заборон, тому оцінка на півбала нижча. У решті – це щось неймовірне, готова локація для будь якого історичного блокбастера. Та і скажу чесно – я все таки знімав на телефон, крадькома.
1557 року, у битві під Сент-Кантеном (це у Фландрії), армія Филиппа ІІ розгромила французів. Але випадково іспанці зруйнували тамтешній монастир святого Лаврентія (Лоренцо). Лоренцо, іспанець, і дуже шанований в Іспанії, тому богомільний Филипп ІІ засмутився і вирішив відновити баланс, відбудувавши монастир для святого Лоренцо недалеко від своєї столиці.
Пізніше було вирішено поєднати цей монастир із королівським палацом та пантеоном королівської династії. Филипп мав слабке здоров’я, тому потребував частого відпочинку від королівських турбот. Він мріяв відпочивати серед монахів, тому укріпився у думці звести монастир палац. На пошуки гарного місця недалеко від столиці, була відправлена експедиція. Цілий рік архітектори з інжинерами шукали місце, і знайшли. Будівництво почалося у 1563 році й тривало 21 рік.
Король особисто слідкував за усіма етапами будівництва Ескоріалу. Саме він обрав стилем палацу унікальний архаїзований ренесанс, без зовнішнього декору. Для зведення запросили найкращих майстрів Іспанії та інших країн. Архітектором будівництва був Хуан де Еррера, за прізвищем якого новий стиль почали називати ерреріано, або ерреріанським.
Ескоріал в інтер’єрах став зразком витонченості, розкоші і багатства. Різьблення по дереву, мармур, прекрасні скульптури і картини найкращих живописців (Тіціан, Ель Греко, Коельо, Рібера) – це коротко про інтер’єри палацу. А от власні покої Филипп зробив дуже аскетичними. Хижкою, яку майже всю займає ліжко.
Наступні королі Іспанії підтримували й розвивали Ескоріал. Багато хто із них був тут похований, хоча усі розглядали резиденцію більше, як монастир святого Лоренцо, яким опікувались отці-ієроніми.
Навколо палацу-монастиря з часом виросло містечко, яке існує і нині. Дуже вам рекомендую його відвідати. Гігантська базиліка, королівська бібліотека, величезний некрополь королів, королев, принців та принцес – вони дійсно вражають.
Текст та фото Романа Маленкова.
