Ківерці — місто районного значення у Луцькому районі Волинської області, райцентр Ківерцівського району до 2020 року. Населення – 14,9 тис. мешканців (2005).
Назву «ківерці» історики пов’язують з назвою стародавнього племені тиверці, яке жило на берегах річки Дністер та в гирлі Дунаю. В кінці XI — на початку XII століття під натиском кочових племен тиверці відійшли на північ. Невеликими групами розселились вони і територією Волині. З часом найменування видозмінилось на «ківерці» і в такому вигляді закріпилося за місцем поселення племені.
Місто Ківерці своїй появі на географічній карті завдячує розвитку залізничного будівництва, яке активізувалося після скасування кріпосного права в Росії 1861 року.
У 1870—1873 роках між містами Рівне і Ковель прокладали залізничну колію, а за 7 км від села Ківерці (тепер Прилуцьке) спорудили станцію з однойменною назвою. 1890 року військове відомство царської Росії проклало через Ківерці залізницю, а пізніше — колію на Луцьк, Львів. Містечко стало важливим залізничним вузлом.
У 1929 р. на Ківерці поширені правила міської забудови. В той час це була територія Польщі.
Джерело: Вікіпедія
Головною пам’яткою Ківерців є костел Пресвятого Серця Ісуса Христа. Ось як про нього пише сайт “Костели і каплиці України”:
У 1870-1873 роках між містами Рівне і Ковель прокладали залізничну колію, а за 7 км від села Ківерці (тепер Прилуцьке) спорудили станцію з однойменною назвою. Статус міста Ківерці отримали 1951 року. Населення – понад 14 тисяч мешканців.
Місцеві римо-католики належали до парафії у Луцьку. Лише 1923 року у Ківерцях заснували парафію (тут була невеличка дерев’яна каплиця). У 1929-1933 роках коштом парафіян та завдяки зусиллям останнього передвоєнного пароха о. Тадеуша Бончковського було споруджено сучасний мурований костел, який консекрував єпископ Адольф Шельонжек. У 1946-1991 роках приміщення храму використовувалось у господарських потребах, а згодом його почали перебудувули на спортивний зал. 1991 року основну частину колишнього костелу передали православній громаді Київського патріархату.
У 1993 році римо-католикам повернули вівтарну частину храму, яку 24 вересня 1994 року освятив єпископ Маркіян Трофим’як. З часом православна громада звільнила весь костел для римо-католиків, збудувавши для себе церкву Покрови Божої Матері. Варто зауважити, що дві церковні громади прекрасно співіснували у мирі та злагоді. 28 квітня 2014 року Апостольський адміністратор Луцької дієцезії єпископ Станіслав Широкорадюк OFM проголосив місцевий храм санктуарієм Божого Милосердя.
Джерело: “Костели і каплиці України”
