Кодима лежить на однойменній річці, а назва річки має тюркське походження – схід, або річка, яка тече на схід. Нині це невелике містечко, в якому мешкає 8600 осіб. На початку 20 століття це теж було невелике містечко, менше ніж зараз – там мешкало близько трьох тисяч осіб. Половину становили євреї.
Заснували Кодиму у 1754 році. Це був хутір князів Любомирських, на якому стояли їхні пасіки. Його називали Медовим хутором. В 19 столітті кількість населення зросла – Кодима перетворилася на містечко. Тут збудували костьол і православну церкву. Мабуть і синагогу звели, але про неї я не чув.
Православну церкву давно зруйнували совєти, а костьол є. Щоправда, його дуже перебудували, адже у 1947 році передали православним. Із Преображенського костьолу, зведеного у 1850 році зробили цибулястий псково-новгородскій новобуд. Воздвиженська церква.
У Кодимі є старовинний християнський цвинтар, на якому збереглися кам’яні хрести із 19 століття. А ще є єврейський кіркут, де є мацеви із 19 століття. Кіркут великий і знайти його непросто. Запитайте місцевих мешканців.
Історія Кодими добре розписана у Вікіпедії, ми її повторювати не будемо. Загалом у місті цікавого небагато, воно справляє досить гнітюче враження. Якби не цікавезний Загнітків поряд, зовсім було б усе сумно.
Текст та фото Романа Маленкова.
Так храм виглядає нині.
А це костьол до перебудови. Фото із сайту RKC
Християнський цвинтар.
Єврейський цвинтар.
