В Одеській області є два палаци Курісів – в селах Курісове (колишня Петрівка) та Ісаєве. Якщо в Курісовому руїни, які нині потроху відновлюють за приватної ініціативи, то в Ісаєвому все набагато краще – палац Курісів тут в гарному стані. В ньому аграрний ліцей (ПТУ).
Ця місцевість, відразу після її окупації Росією, була подарована царем, генерал-майору Івану Ісаєву. Сталося це у 1792 році. До 1860-го тутешні землі належали його нащадкам. Вони приносили гарний прибуток власникам, але значного маєтку тут ніхто не будував. Потім Ісаєве перекупив сусідній поміщик – Василь Нікітін, а в нього землі купив Іван Гижицький. Дочка Гижицького вийшла заміж за Івана Куріса, який у 1894 році, після смерті Гижицького, став новим власником маєтку, а землі знову повернулися до Курісів. Дрібненький палацик, який був у селі, власників, зокрема Іванового сина, Олександра, який мав п’ятеро дітей, не влаштовував – Куріси вирішили збудувати новий, красивий і великий.
Зводили палац протягом 1903-1905 років, але в 1905-му по всій імперії спалахнули народні невдоволення і повстання, в тому числі й у Ісаєвому. Куріси вирішили не ризикувати, й перебрались пожити у Швейцарію, де сиділи до 1914 року. Повернулись вже після початку Першої світової війни. А у 1917 році родина емігрувала у Францію – вже назавжди.
Плац чудово зберігся, не лише завдяки працівникам ліцею, а і завдяки духам Курісів, які ще й досі мешкають десь у підвалах. Про це нам розповіли місцеві мешканці. Поряд із палацом – став. влаштований на початку 20 століття на річці Тілігул.
Місцевість тут чудова, і палац чудовий, а от дорога не найкраща. Але потерпіть, їдьте обережно і помаленьку, і ви будете нагороджені емоціями, від споглядання прекрасної будівлі та маєтку. Кажуть, що у палаці збереглися інтер’єри. Я бачив на фото, але всередину нас не пустили – був вихідний.
Текст та фото Романа Маленкова.
