Якось у молдавському селі Бранешти (Старий Орхей), у крутому ресторані-винарні “Кам’яний вік” (Epoca de Piatra), ми розмовляли із головною його менеджеркою. Розмова зайшла за Придністров’я.
– Чи жалкуєте за цим регіоном?
– Та ні, а чому ми маємо жалкувати?
– Ну як же, росіяни ж його окупували. Воно ж насправді ваше.
– Ні, не жалкуємо. То ви маєте жалкувати, бо воно ВАШЕ.
Ми аж заклякли. Як це – наше?
Чиє ж воно, те Придністров’я? Наше чи молдовське?
Таблиця на будинку клубу у Балті (Одеська область)
Я вирішив розібратись. Майже відразу згадалася розмова із директором фортеці у Бендерах. Ми домовлялися за пропуск для нашого автобуса на 40-50 осіб, у Придністров’я. Нам запропонували підписати договір, мовляв тоді проблем не бФуде. Я сказав, що російською мовою договір писати не будемо, але маємо типовий українською мовою. Нас запевнили, що немає проблеми, адже українська мова у них одна із трьох державних… Потім ми кілька раз возили групи у Придністров’я. Нормально, офіційно, із молдовської території. Туристи були вражені тим, що у Бендерській фортеці стоять пам’ятники Івану Котляревському, який тут служив, конституції Пилипа Орлика, яка була написана саме тут, та Івану Мазепі, який доживав останні місяці у Бендерах, які тоді називалися Тягинею. Котляревський, Орлик, Мазепа – ви можете уявити ці пам’ятники десь на росії? Я ні.
Пізніше ми потрапили у нашу Балту, де дізналися, що це місто було столицею Молдавської автономної соціалістичної республіки. Давно це було. Я тоді був слабкий в історії цього регіону, тому мене вразив цей факт…
Придністров’я до 1924 року було ПОВНІСТЮ українською територією. Це були райони Подільської та Одеської губерній (областей). В ті часи Молдова за Дністром була територією Румунії, тому Сталін вирішив створити свою “Молдову”. Він доручив це зробити молдаванину Фрунзе, який перепоручив цю справу Котовському. В результаті від УРСР було відірвано шматок площею 8288 кв. км (це трохи більше ніж Чернівецька область), з якого зробили нову Молдавію, в противагу тій, що залишилася румунам. А столицею Котовський вирішив зробити Балту… У 1929 році столицю перевели у Тирасполь.
Пам’ятники конституції Пилипа Орлика та Івану Мазепі у Бендерах
Фактично всю територію Придністров’я виокремили із нашого Поділля, згідно із примхою сталіна. Ці землі почали масово населяти мешканцями республік срср, переважно росіянами, із часом, частка яких тут почала становити близько 30%. До створення МАРСР (Молдавська автономна радянська соціалістична республіка) більшість населення цієї місцини становили українці, трохи менше було молдаван, які традиційно жили на берегах Дністра, а росіян зовсім не було.
Головною мовою МАРСР зробили молдавську (румунську) із кириличним написанням. Був період, коли написання було латиницею, але його завершили у 1938 році. Варто зрозуміти, що ця територія ніколи не була у складі князівства Молдова (свого часу то була велика й сильна європейська держава) до 1924 року. Це був просто шматок Українського Поділля, який сталін вирішив зробити Молдавією, щоб республік було більше. У 1929 році Кодимський і Балтський райони, на щастя, передали УРСР, решту МАРСР у 1940 році приєднали до Молдавської РСР, створеної із окупованих територій Румунії.
У 1990 році, за сприянням РСФСР, зважаючи на прорумунські настрої у Молдові, було проголошено Придністровську Молдавську Республіку, яка орієнтувалася на срср. А у серпні 1991 року її керівник Ігор Смирнов приїхав в Україну, до Кравчука, із проханням приєднати Придністров’я до України. Але наш перший президент віддав Смирнова молдавським спецслужбам, які відправили його до в’язниці… Пізніше Смирнова звільнили і він став формальним керівником Придністровської Молдавської Республіки (ПМР). Почалася війна, в якій переможцем стала 14 армія срср, якою керував генерал Алєксандр Лєбєдь – представник росії, яка зробила Придністров’я своїм сателітом.
За 30 років існування ПМР перетворилася на анклав злочиності і контрабанди, яким керували і керують із москви. До речі, найцікавіше місто, цієї невизнаної “країни”, Бендери, із величезною фортецею, зведеною Штефаном Великим, лежить на правому боці Дністра і то етнічна Молдова – не Поділля…
Текст та фото Романа Маленкова
