Униз по Дніпру, відразу за Новою Каховкою та селом Дніпряни, на березі річки Камениха, лежить село Корсунка. Його заснування і розбудова пов’язане із Корсунським монастирем, який був закладений у 1787 році в урочищі Карай-Дубина (нині село Бережанка), кілометрів за сто від нинішньої Корсунки. Монастир заклали старообрядці, які отримали на це дозвіл у Потьомкіна. Перша церква монастиря була дерев’яною, її присвятили іконі Корсунської Божої Матері, тому й весь монастир назвали Корсунським. Але та церква згоріла. Монахи вирішили, що місце вибрали погане, тому перебралися туди, де зараз, і вже тут почали велике будівництво. А село, яке з’явилося поряд, почали називати Корсункою.
Ікона Корсунської Божої Матері – святий образ, яким у Херсонесі хрестили Володимира Великого. Туди його привезли із Греції, а до Греції він потрапив із Ефесу – міста, де померла Діва Марія. Звичайно, що ікона називалася Херсонеською, то народ перекрутив назву, і вона стала Корсунською.
Основну частину монастиря добудували до 1803 року. До 1846-го в монастирі звели три церкви – Миколая, Михайла і Дмитрія, архієрейський будинок, школу, трапезну та келії. Монастир обнесли стінами, на кутах та над брамою яких, стояли башти. Дві із цих башт збереглися до нашого часу – прекрасні фотооб’єкти, особливо та, що із гніздом лелек.
Обителлю старообрядців монастир був до 1850-х років, потім сюди стали допускати й звичайних православних монахів, а у останню чверть 19-го століття він перетворився на виключно православний.
Після приходу більшовицьких окупантів монастир закрили. Його передали у володіння колгоспу, а церкви розібрали. До нашого часу дійшли лише частини двох храмів, трапезної, залишки мурів та оті дві башти. У 1969 році тут розмістили виправний табір для неповнолітніх.
Відновили монастир у 1999-2009 рр. Нині він функціонує під егідою єпархії упц мп.
Текст та фото Романа Маленкова.
