В селі Кулевча мешкає близько 4 тисяч осіб, і 98% із них – етнічні болгари, принаймні вони вважають рідною болгарську мову. У давні часи тут було ногайське поселення, яке називалося Одабаш, але коли росіяни окупували Бессарабію, ногайці кудись зникли, і от у 1830 році сюди прийшли болгарські поселенці із села Кюлевча (це в області Шумен), які заснували однойменне поселення.
У 1835 році в селі було всього 135 колоністів, а у 1842-му вже 450, а у 1870-му – 1401 особа. Кулевча швидко росла і розвивалася.
У 1946 році Кулевчу перейменували у Колісне, але у 1995-му історичну назву повернули.
Нинішня Кулевча – місце масового релігійного паломництва, причому паломники сюди їдуть не лише із навколишніх болгарських сіл, а з усієї України. Причина у Миколаївській церкві, яку збудували у 1870-ті роки. Цікаво, що храм, за архітектурою – звичайна єпархіалка, який наштампували у ті роки немало, але причина паломництва – ікони, які мироточать, та лілії, які проростають із сухого коріння. Щодо лілій, то подібну мені показували у церкві села Сулимівка, на Київщині. Я десь чув, що є вид лілій, які ростуть у дуже посушливому кліматі, й у сезон засухи, впадають у стан анабіозу – засихають повністю, з корінням. Але ніякого підтвердження таким чуткам я не знайшов. Ось що пишуть про Кулевчанське «чудо» на одному із релігійних сайтів. Далі мовою оригіналу:
«Начались чудеса около 10 лет назад, когда на стене храма вдруг замироточила икона мучениц Веры, Надежды, Любови и матери их Софии. На этой иконе чудо больше не повторялось, зато начали мироточить другие иконы – мучениц Варвары, Екатерины, князя Владимира. Все больше капелек потом появлялось на иконе Божьей матери и образе Иоанна Богослова.
А через полгода в центре храма замироточил крест – Голгофа. И мироточит до сих пор. Причем обильно только в пятницу, субботу и воскресенье, когда в храме идет служба. А в понедельник ручейки присыхают. А через некоторое время замироточила Касперовская икона Божьей Матери.
Криминалисты Одесского бюро судмедэкспертизы дважды приезжали в Кулевчу. После тщательного анализа они сделали официальное заключение: струйки на иконе это « органическое маслянистоподобное вещество, происхождение которого установить невозможно». Были сделаны спектограммы, графические изображения веществ с Иверской и Касперовской икон, и…, еще одно чудо! Спектограммы сошлись, то есть миро и кровь имеют одинаковый состав. Ни один эксперт не нашел причин, чтобы обвинить настоятеля Павла в обмане. Все признали – это чудо! Кулевчанское чудо!
В храме есть множество чудотворных святынь:
• Слезы на щеке Касперовской иконы Божьей Матери.
• Икона Нерукотворный Спас, которая обладает огромной исцеляющей силой.
• Кровоточащий лик иконы Иверской Божьей Матери.
• Проявляющаяся на стекле икона целителя Пантелеймона и Георгия Победоносца.
• Мироточащий Голгофский крест.
• Один из четырех Поклонных Крестов, установленных на Украине.
• Казанская Икона Божьей Матери, в которой сами по себе расцветают засохшие лилии.»
Вирішуйте самі, як це все сприймати. Ми побували в Кулевчанській церкві. Лілій я не побачив – сказали, що більше не цвіте, ікони та розп’яття роздивитись не зміг – церква була забита натовпом прочан-паломників. Всі тягалися із пляшками з водою. Святили, пили. Цікаво, що усе це не нагадувало якесь святкове дійство. Навіть не знаю, як назвати таке зібрання – жінки у хустках, в старомодному одязі, хоч і новому, переважно, чоловіки у брюках із стрілками, гладжених сорочках – усі ніби із 80-х років. Ну чому так? Чому десь за кордоном, або навіть на заході України, люди вдягаються до церкви нормально, в сучасний одяг, а не у найсіріше, нафталінове? І дуже багато людей. Навряд чи мені схочеться поїхати туди ще, та і дорога не найкраща.
Текст та фото Романа Маленкова.
