1839 року сталася надзвичайна подія. На околиці села Кулішівка (зараз це Недригайлівський район Сумщини), копаючи котлован під фундамент гуральні, яку власник села та сусіднього містечка Костянтинів граф Юрій Головкин надумав тут збудувати, робітники наштовхнулись на кістяки невідомих тварин, що вражали своїми розмірами. Граф Головкин, пересвідчившись у важливості знахідки, та будучи попечителем Харківського університету, повідомляє про неї свого хорошого товариша, професора медицини цього самого закладу, Івана Йосиповича Калениченка.
Вчений, не довго думаючи, відряджає на місце знахідки експедицію. Розкопки тривали десять днів, та були припинені лише з причини підтоплення грунтовими водами.
Але за цей час вдалось відкопати два цілих скелети мамонтів, а також інших доісторичних тварин льодовикового періоду: носорога, оленя та пращурів сучасних коней. Один екземпляр мамонта потрапив до Харківського історичного музею, доля інших знахідок залишилась невідомою.
Щоб увіковічити цю подію, у 1841 році на кошти графа Головкина та за проектом професора Калениченка на місці знахідки встановили оригінальний пам’ятник. На різних сторонах якого надана наступна інформація:
«Сія чрєзвичайная рєдкость отискана в прісутствії владєльца обєркамергєра графа Ю. А. Головкіна», «Кості мамонта оставлєни Харьковскому Унівєрсітєту і хранятся в Зоологіческом кабінєтє».
Окрім того, є ще й такий напис:
«Мєсто сіє било граніцею мєж Польшею і Россією».
Дійсно, із 1569 року і до половини XVII ст. через землі, де зараз Кулішівка, проходив рубіж, котрий розмежовував Річ Посполиту і царську Московщину. Про це ще свідчить і назва одного з лісі коло Кулішівки, а саме Полулях, оскільки половина лісу перебувала під владою Москви, а інша – Польщі.
А щодо пам’ятника, то це був найперший і довгий чає єдиний пам’ятник мамонту у світі. Це вже потім з’явились інші – в Якутську, Салехарді, Ханти-Мансійську.
Пам’ятник абсолютно аполітичний, тому сподіватимемось, що простоїть він ще дуже довго, принаймі не менше, ніж лежав у землі мамонт).
А щодо назви села Кулішівка є версія, що вона пішла від засновника поселення сотника Сумського полку Куліша.
Текст та фото Ігоря Дорожка, Олега Години та Максима Назаренка.
