В Осоговський монастир ми приїхали глухої ночі. Хоча на початку березня вісім вечора – то вже і є глуха ніч, а ще гірські серпантини і страшна злива – водію (читай мені) не позаздриш. Але затишний і привітний монастирський готель, а ще більше – монастирський ресторан, із прекрасною вечерею – моментально розвіяли усі похмурі думки. А на ранок сірі, густі як масло хмари, почали розповзатись, даючи нам можливість намилуватися казковою красою обителі, яка розкинулася в гірській ущелині, на кількох терасах.
Йоаким Осоговський – відомий болгарський святий відлюдник. За своє життя він здійснив немало чудес, а після смерті був похований у печері, недалеко від нинішнього села Крива Паланка, біля якої у 12 столітті заклали монастир. Нині це територія Північної Македонії, хоч до болгарського кордону всього 10 км, і болгар сюди їде дуже багато. Не хочу влазити у суперечки, чия святиня. Нині офіційно це частина Православної церкви Північної Македонії.
Після свого заснування Осоговський монастир розвивався із перемінним успіхом – то його відвідували й обдаровували царі й королі, то він занепадав. У 1762 році, із невідомих причин, обитель була покинута. В той період втратили мощі Йоакима Осоговського. Із початку 19 століття почалося відновлення монастиря, й період розквіту. Збудували велику соборну церкву (із казковими розписами), менші храми, келійні корпуси. Нині це прекрасний комплекс, із гарним готелем, прекрасним рестораном (кухня смачнезна) і власною виноробнею (вино дуже рекомендую).
Текст та фото Романа Маленкова для книги “10 країн після карантину”.
