Таксі від аеропорту до містечка Сліма, де я орендував житло, коштувало близько 5 євро. Вузенька, але гарно освітлена вулиця, старовинний будинок (власник сказав, що йому 200 років), сучасні апартаменти, із окремою кухнею та терасою (це я так назвав шматок глухого внутрішнього дворику) – красота. Єдиною незручністю, спочатку здався, дуже низький прохід із спальні у ванну кімнату, видовбаний в якомусь кам’яному моноліті. Але пізніше я зрозумів, що шматок печери прямо в квартирі, це ж колоритно – напевне коли зводили будинок, вмурували шматок скелі, а потім у ній видовбали прохід, а може він і раніше був.
Вийшовши зранку на вулицю я побачив суцільну старовинну забудову – двоповерхові кам’яні будиночки із різнокольоровими невеликими балкончиками. Ці балкони є однією із візитівок Мальти, а будинки зведені із місцевого каменю – власник апартаментів назвав його лайм стоун – вже пізніше я вигуглив, що англійською limestone – просто вапняк, тільки писати треба разом, як одне слово, а якщо окремо – лимонний камінь, і що то за камінь такий, я ніяк не міг допетрати – у Слімі двоповерхові, будуються і нині, як і двісті років тому, за схожою технологією, тому всі виглядають старовинними, хоча може їх звели пару років тому.
Церква Богоматері із гори Кармель.
Церква Зірки Марії.
Інші храми Сліми.
Вулиці Сліми мене зачарували. Я довго ходив внутрішніми кварталами й без упину фотографував. Мої апартаменти від моря відділяло якихось метрів 150, але я дістався до нього через дві години. Я не просто безсистемно тинявся вулицями, в більшості випадків користуюсь однаковою системою – ставлю на карті опорні точки – храми, палаци, фортифікації – і йду від пункту до пункту, попутньо оглядаючи усе цікаве та знімаючи. Так робив і цього разу, взявши опорними точками храми.
Зовсім недалечко від моїх апартаментів стояла церква Зірки Марії, яка мені надзвичайно сподобалась, тому я швиденьку вбив на гугл-картах слово «церкви», подивився кілька супутніх фото – ого та вони всі такі класні – і вирішив оглянути якомога більше. Пізніше я з’ясував, що значна частина храмів Мальти збудована за британського владарювання, вже у дев’ятнадцятому столітті, зокрема і церква Зірки Марії, і церква Богоматері із гори Кармель – дуже колоритний неоготичний храм, зведений прямо над водою, і велика церква Ісуса з Назарета, у порту Сліми, біля паромної переправи у Валетту.
Мальтійське слово сліма означає – мир, і використовувалось у мальтійській мові, як привітання чи поздоровлення, або на початку багатьох молитов. Назву міста Сліма, пов’язують якраз із молитвою моряків (Привітання Марії – SliemGħalikMarija), які розпочинали її, побачивши каплицю-маяк, на березі, де нині місто. Зараз тієї каплиці вже не існує – на березі Сліми є форти, пляжі і велика кількість готелів. Готелі дуже сучасні, переважно із бетону, металу та скла, і туристів, до пандемії, у них було повно, навіть узимку, і не лише китайських. Пляжі дивні – найчастіше це суцільний плаский жовтий камінь – вапняк, з якого зведено більшість старих будівель. У Слімі ці пляжі східцями спускаються у воду, а людей на них чимало навіть наприкінці лютого, і багато хто купається.
Серед фортифікацій Сліми хочу відмітити симпатичну вежу Святого Джиліана, розташовану на північному краєчку міста – біля неї купа різноманітних ресторанчиків, а особливо форт Тиньє, побудований рицарями у 1793-1795 роках, для захисту входу у затоку Марсамшетт, навпроти геройського форту Сент-Ельмо.
Форт Тиньє – один із найстаріших багатокутних фортів у світі – так пише британська Вікіпедія, не вірити їй я підстав не маю, але не розумію терміну багатокутні, в сенсі не знаю не багатокутних фортів взагалі, можливо, маються на увазі форти, які мають дуже складні конфігурації, із кількісті кутів більше ніж п’ять. На місці форту Тиньє, керівник османського війська Драгут, у 1565 році звів батарею, яка обстрілювала форт Сент-Ельмо, пізніше було немало пропозицій побудувати якусь фортифікацію на цьому, стратегічно вигідному місці, але звели її аж наприкінці 18 століття, а в епоху британського правління перебудували. В розпорядженні армії форт Тиньє перебував до 1979 року. Нині це туристичний об’єкт.
Форт Тиньє був першою будівлею міста Сліма, яке виросло на північному березі затоки Марсамшетт у дев’ятнадцятому столітті. В часи британського правління це було популярне місце відпочинку багатих мешканців Валетти – тут почали з’являтися вілли, часто досить розкішні – їх і нині можна зустріти на внутрішніх вулицях міста. Теперішня Сліма – це основне місце базування численних туристів, які прибувають на Мальту з усіх усюд.
Текст та фото Романа Маленкова.
Фортифікації Сліми.
Вапнякові пляжі.
