Скажу банальну, але необхідну фразу – Овруч – одне із найстаріших міст України. Перша письмова згадка про місто із назвою Вручий – центр древлянського племені – датується 946 роком, хоча заснували його точно раніше. Не так вже й багато в Україні міст, які існували до хрещення Русі.
Згідно із Іпатіївським літописом, у Овручі загинув князь Олег. Пізніше його підкорила княгиня Ольга, її внук – Володимир Хреститель, збудував у місті дерев’яну церкву, прапрапра…внук Рюрик Ростиславович у 1190 році звів мурований храм святого Василя, який зберігся до наших днів.
Овруч мав фортецю, пишуть, що досить потужну. Але у 1240 році ніякі фортеці не могли встояти проти навали Батия – місто було повністю зруйноване, і відродилося вже у 14 столітті. Литовці відновили і значно підсилили міську фортецю, яка мала обороняти місто від кримських татар.
У 1641 році Овруч, будучи центром староства, отримав магдебурзьке право. Пізніше став центром сотні Київського полку.
В селі Вигів, яке нині є територією Овруча, народився гетьман Іван Виговський.
Собор святого Василя – головна пам’ятка Овруча. Вірогідно, храм звів придворний архітектор Великого князя Київського Рюрика Ростиславовича. Будівля входила до палацового комплексу князя, але палац пережити монголо-татарський напад не зміг.
Храм неодноразово руйнували – спочатку татари, а потім литовський князь Гедимін. Тривалий час стояли лише стіни та діряві склепіння, які впали у 1848 році. Від храму залишились лише три апсиди та частина північної стіни, та і ті залишки продовжували руйнуватись.
На початку 20 століття було вирішено відновити храм. За цю роботу взявся архітектор Олексій Щусєв, який протягом 1907-1909 років реставрував та реконструював давньоруський храм, відновивши його у візантійських формах. Звичайно, значна частина собору – це плід уяви Щусєва, але вийшло усе прекрасно.
Недалеко від собору святого Василя, від 18 століття стояв Єзуїтський монастир із колегіумом та великим костьолом, який після скасування ордену єзуїтів, перетворили на Василіанський греко-католицький. У більшовицько-варварські 1930-ті будівлі монастиря зруйнували, а у 2001 році московський патріархат, на місці монастиря, збудував новий великий храм – Спасо-Преображенський. Гарна будівля, але у нетипових для України російських архітектурних формах.
У 19 столітті у Овручі була велика єврейська громада. Більшість євреїв загунили у часи Другої світової війни. Нині у місті є дерев’яна синагога.
Текст та фото Романа Маленкова, Сергія Щербія.
