Нині велике село Петровірівка (населення близько 2,8 тисяч осіб) лежить поряд із трасою Е-95 (Київ -Одеса), а колись тут був цілий дорожно-транспортний вузол, через який проходили шляхи із Одеси на північ, та на Поділля і Волинь. Тому й заснували у 1814 році дрібненьке містечко Петровірівка, для обслуговування доріг.
Станом на 1886 рік у містечку Петровірівка, центрі Петровірівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, мешкало 236 осіб, налічувалось 45 дворових господарств, існували православна церква, єврейська синагога, лікарня, школа, поштова станція, земська станція, аптека, паровий млин, 14 лавок, 5 винних погребів, 2 винних склади, 4 постоялі двори, відбувались базари через 2 тижня по неділях.
У 1896 році тут налічувалось дворів 54, жителів 886, та дві школи — церковнопарафіяльна і народна де навчалося всього 42 учні, з них 16 дівчаток. Наприкінці 90-х років земство відкрило однокласне початкове училище, а ще через кілька років міністерство освіти нарешті дозволило перетворити його на двокласне. Була православна церква, синагога, земська лікарня, аптека, паровий млин, значні базари.
У 1927 році, вже за радянської влади, Петровірівку перейменували в Жовтень, яким вона була аж до 2016 року. Нині в селі є новозбудована церква, а із пам’яток тут зберігся садибний будинок кінця 19 століття. Дуже перебудований, але все рівно зрозуміти можна, що це був поміщицький дім. Яких саме поміщиків – дізнатись не вдалося. Місцеві нам сказали, що їх звали Петро і Віра, але навряд. Може ви знаєте?
Текст та фото Романа Маленкова. Використано матеріали Вікіпедії.
