Квідзин Kwidzyn – один із найвідоміших тевтонських замків, принаймні за зображеннями у мережі Інтернет. Готичний замок, із найбільшим, бачених мною, гданиськом – баштою-туалетом. Він як із кіно. Але не скажу, що Квідзин шалено популярний серед туристів – вони тут звичайно бувають, але не настільки часто, як у Мальборку (ну то монструозний велетень) – під час наших відвідин їх тут майже не було.
До кінця Другої світової війни, дуже тривалий час це місто називалося Марієнвердер Marienwerder, адже це була територія Пруссії та Німеччини, хоча заснували місто слов’яни, ще у 11 столітті. В хроніках перша назва міста фігурує як Кведин Queden. У 1232 році у невеликому містечку, яким був тоді Кведин, рицарі Тевтонського ордену заснували місто Орденсбург. Населяли місто в той час переважно слов’яни-мазури. Тут була резиденція помезанських єпископів.
У 1525 році, після того, як останній Магістр Тевтонського ордена перейшов із католицтва у лютеранство, Квідзин увійшов до складу герцогства Пруссія. Від того часу, і до 1945 року, Квідзин був у складі Пркссії та Німеччини, хоча, значну частину його населення складали польськомовні мазури.
У 1871 році Марієнвердер було включено у склад Німецької імперії. Відтоді кількість поляків у місті почала зменшуватись. У 1910 році вони становили 35%.
В часи Другої світової війни Марієнвердер не сильно постраждав, на відміну від багатьох міст польської Прибалтики – його не зачепили килимові бомбардування союзників. У 1945 році його включили у склад Польщі. Частину будинків старувки розібрали, для відбудови зруйновної Варшави.
Нинішній Квідзинський замок заклали у 1322 році на місті старішого укріплення. Основну частину робіт закінчили у 1340-1350 рр. Величезну башту-туалет – данскер Dansker німецькою, гданисько Gdanisko польською, закінчили будувати останньою, у 1380 році. Її приєднали до замку галереєю.
Після розташування у замку резиденції єпископів, тут збудували великий готичний собор оборонно типу, який завершив унікальний замково-сакральний ансамбль Квідзина. Собор освятили на честь святого Іоанна. Усе це збереглося до нашого часу. Обов’язково відвідайте Квідзин, якщо будете у цих краях.
Текст та фото Романа Маленкова.
