Копер Koper – найбільше приморське місто Словенії, розташований за 5 км від італійського кордону. Іще до 1954 року воно було італійським. У 1900 році тут мешкало 7205 італійців і 391 словенець, хоча офіційно Копер був тоді частиною Австро-Угорщини. Після Першої світової війни він відійшов до Італії, а після Другої світової став частиною Вільної території Трієста. Лише у 1954 році місто відійшло до Югославії. Більшість італійців тоді його покинули, але італійська мова залишилась офіційною, як і в сусідніх Пірані та Ізолі. І нині регіон офіційно двомовний.
Копер – це ще одне місто із венеціанською забудовою. Як же багацько прекрасних міст збудувала Венеція – від Істрії і до Грецьких островів. А Копер – це якраз Істрія, точніше її голова. Колишня назва міста – Каподістрія, від латинських слів Caput Histriae – голова Істрії. Колись тут жило іллірійське плем’я істрів, яких витіснили римляни, а потім ту панували візантійці, Священна Римська імперія, ну і Венеція, пів тисячоліття, від 1278 до 1797 року, доки Венеціанську республіку не знищив Наполеон. Потім була Австрія, Югославія і Словенія. Нині в Копрі мешкає близько 40 тисяч жителів. Це п’яте місто Словенії, за кількістю населення. І найбільший порт країни.
Успенський собор
Головною пам’яткою Копра є Успенський собор, який збудували в другій половині 12 століття в романському стилі. У 1460 році його сильно пошкодив землетрус. Фасад відновили у 1488 році із елементами венеціанського ренесансу, а у 18 столітті сюди додали елементи бароко. На фасаді багато цікавих барельєфів, зокрема зображення якихось заможних донаторів. В храмі є висять картини дуже відомих художників – П’єтро Лібері, Селесті Андреа, Антоніо Занкі. Найбільш цінною є полотно Вітторе Карпаччо « Sacra Conversatione», яке датується 1516 роком. Поряд із храмом стоїть височезна чотириповерхова дзвіниця, на яку можна піднятися. Зайве розказувати, що звідти відкривається чудовий краєвид міста, на тлі моря. Видно звідти і площу Тіто – головну пішохідну площу міста. Праворуч палац Лоджія, зведений у 15 столітті – в ньому кафе і картинна галерея. Ліворуч – Преторіанський палац, який також був зведений у 15 столітті, у стилі венеціанської готики. Пишуть, що колись це були два готичні будинки, які з’єднали галереєю. На фасаді лев святого Марка – символ Венеції, і купа інших барельєфів. Своїм колоритом вони заворожують. В часи Венеції у палаці розміщувались міська подіста (цивільна та військова влада), капітанія та Велика рада (зібрання міської знаті). Після зникнення Венеції, зникли і її органи влади, і Преторіанський палац спорожнів. Австрійці муніципалітет розмістили в іншому місці. Нині у палаці туристично-інформаційний центр.
У Копрі, в старому місті, вузькі затишні вулиці, гарні будинки із віконницями, прекрасні невеликі площі і море. Тут повно старовинної архітектури, чимало храмів і монастирів, в готелі одного з яких, доволі сучасному, ми ночували.
Текст та фото Романа Маленкова.
Преторіанський палац
