Якщо вам скажуть, що у Белграді нема що дивитись, що це нецікаве місто – не варто вірити. Мені казали саме так, що Белград нудний, крім фортеці в ньому нічого немає, ну і т.д. І я навіть подумував не заїжджати в нього взагалі. Але заїхав, і зовсім не пошкодував, адже місто цікаве і красиве – півтора дня, які ми запланували на нього – замало. Нехай тут чимало сірої совковості – вони теж досить колоритні. Я б взагалі назвав би Белград туристичним містом, адже для туриста тут є все необхідне: велика і цікавезнафортеця, стара міська забудова, прекрасна, інколи шедевральна, архітектура, великі пішохідні вулиці і зони у історичному центрі, величезна кількість гарних ресторанів, розвинута готельна інфраструктура, і казкові ріки, прямо у місті – Сава і Дунай.
Головна вулиця Белграда – вулиця Князя Михаїла. Це пішохідна вулиця, широка і довга. Тут величезна кількість брендовихкрамниць, бутіків, ресторанів і кафе, але головне –розкішна архітектура цієї вулиці – великі, поверхів по 6-8 будинки, зведені у стилі модерну (сецесії), і рідше у стилі конструктивізму. Тут багато шедеврального декору – орнаменти, маскарони, барельєфи, скульптури. Єдиний мінус цієї вулиці – дуже багато людей.
Головна пам’ятка Белграду – фортеця
Із вулиці Князя Михаїла можна повернути ліворуч, на площу Республіки, де стоять Народний музей та театр (позориште сербською) – якщо і не збираєтесь у музей, або у позориште – просто огляньте ці чудові будівлі.
Вулиця князя Михаїла від початку і до кінця, а це близько кілометра, в теплу пору заставлена столиками, від сусідніх ресторанчиків. В різні боки від вулиці розходяться менші вулички, вужчі, теж пішохідні, а східним кінцем вона упирається у проспект Короля Мілана, який не настільки затишний, але тут розташовані дуже цікаві будівлі, зокрема готель «Москва», скупщина (міська рада), великі прибуткові будинки, початку 20 століття, адмінбудинки міжвоєнного періоду. Якщо йти проспектом до кінця – потрапите до величезного собору святого Сави. Його почали будувати ще у 30-і роки, й ще досі не завершили. За основу взяли собор Святої Софії у Стамбулі. Серби називають його найбільшим православним храмом у Європі. Може це і дійсно так, а може собори Софії та Москві трохи більші, але все рівно будівля головного собору Белграда грандіозна. Розписи і мозаїки собору казкові. Обов’язково відвідайте.
Метрів за 400 від початку проспекту, зверніть увагу на великі помпезні будинки, з колонами і скульптурами – один із них – міська скупщина, а другий не знаю, але стиль той же – історизм. Повертайте ліворуч, і через сквер, на паралельній вулиці (Дечанській) побачите Скупщину Сербії – Парламент – одну із найгарніших будівель Белграда. Його збудували. ….
Ліворуч від Парламенту стоїть Історичний музей Сербії, праворуч – величезна, сіра, соціалістична будівля головного поштампу. За поштою проглядаються куполи ще однієї дуже великої церкви – собору святого Марка, зведеного у міжвоєнний період у стилі історизму, з неовізантійськими рисами.
Вулиця Князя Михаїла
Ближче до Сави теж немало цікавих вулиць, причому із великими старовинними будинками – ну дуже схожих на віденські, наприклад вулиця Поп-Лукина, яка переходить у Париську і тягнеться до парку Калемегдан. Тут стоїть кафедральний Михайлівський собор – барокова будівля, зведена у 18 столітті, не скажу що вона неймовірно красива – довгий будинок, типу базиліки, із високою дзвіницею –типовий угорський храм, дуже схожий на католицький, але православний. Тут стоїть палац Княгині Любіци – теж нині музей, а праворуч, на вулиці П’ярона де Мондезіра, зверніть увагу на будівлю посольства Франції – дуже крутий конструктивізм з елементами історизму. А навпроти посольства парк Калемегдан, в якому розкинула свої бастіони головна пам’ятка Белграда – фортеця.
Белград – одне із найстаріших міст Європи. Його заснували кельти й назвали Сингидунум, потім завоювали римляни – це була прикордонна фортеця Римської імперії. У 6 столітті сюди прийшли слов’яни, які селились на околицях міста.
В часи бурхливого середньовіччя Белград неодноразово змінював володарів: авари, болгари, угорці, серби… На початку 15 століття деспот Сербії Лазаревич зробив місто столицею країни, але після його смерті, згідно якихось договорів, Белград перейшов до Угорського королівства, а у 1521 році його захопили османи. Частиною Османської імперії він був до 1878 року.
Парламент
Театр – позориште
Ратуша
Цар Микола ІІ
Головна і найбільш відвідувана пам’ятка і атракція Белграду – це його фортеця. Вона займає високу надзаплавну терасу річки Сава, якраз біля її впадіння у Дунай. Половина фортеці лежить над Савою, половина над Дунаєм, а навколо розкинувся парк Калемегдан – улюблене місце для шпацерування міщан, та і туристів також. Тут ще й зоопарк є, і військовий музей, із величезною колекцією усякої техніки, розставленою між мурами фортеці. Є природничий музей і національна обсерваторія, а за головною брамою – Зинданською, зведеною османами у 15 столітті, є дві церкви – Ружиця та П’ятницька.
Перші укріплення Сінгідунума римляни звели ще у 1 столітті. Їх зруйнували гунни, і візантійський імператор Юстиніан звів нову фортецю – Сінгідон, яку укріплювали наступні візантійські володарі, які з перервами володіли Белградом до 15 століття. В перервах, у це володіння, вклинювались угорці, а заселили місто серби у 8-9 століттях, вони ж і назвали його Белградом.
В межах фортечних мурів, крім казарм розташовувались будинки міської шляхти, а біднота жила знизу, за межами стін.
Собор святого Сави
Собор святого Марка
Кафедральний собор святого Михаїла
Сербські очільники Белграду отримали від візантійських імператорів титул деспота. Вони укріплювали міську фортецю у 15 столітті, витримуючи удари Османської імперії. У 1440 році Белград не зміг узяти султан Мурад ІІ, а у 1456 році – завойовник Мехмет ІІ Фатіх. Але у 1521 році фортеця не витримала штурмів війська Сулеймана І, і місто було взято.
Османи дуже сильно перебудували укріплення, потім їх зміцнювали австрійці, які володіли містом у 1688-1690, 1717-1739, 1789-1791 роках. У 19 столітті фортеця вже не мала військового значення, і поступово перетворилася на звичайну військову частину, а із 1946 року це пам’ятка історії та культури.
На окрему увагу у Белграді заслуговує район, розташований на лівому боці Сави – Земун, який до 1944 року був окремим містом. За своєю забудовою стара частина Земуна досить сильно відрізняється від Белграду, і нагадує невелике провінційне угорське містечко, із будинками в один-два поверхи і масою невеликих церков, із великим ринком, єврейськими кварталами, купою крамниць та синагогою. Від 1718 року в Земуні була Австро-Угорщина, а за Дунаєм – османи, тому різниця між різними, нині, районами Белграду, досить суттєва.
На відміну від Белграду, вулиці Земуна дуже затишні і не помпезні, особливо ближче до набережної Дунаю. Тут багато маленьких ресторанчиків, тому, в сезон, дуже багато туристів.
Висотною домінантою Земуну є вежа Гардош, розташована на замковому пагорбі – від замку збереглися залишки стін та кутових веж, які мені нагадали фортецю дитячого містечка. Не впевнений, що то дійсно залишки старого замку, можливо композиційний бутафорський елемент вежі Гардош, зведеної у 1896 році, на честь тисячоліття існування угорців у Європі (чи щось таке). Загалом тоді звели сім подібних веж, одну навіть біля нашого Мукачевого. Вежа Земуну виявилася най південнішою.
Біля вежі Гардош розташований прекрасний оглядовий майданчик, від якого відкривається чудовий краєвид – червоні черепичні дахи Земуну, поміж яких стирчать барокові дзвіниці церков. А за ними Дунай. Красота. Без огляду Земуну ви не складете повноцінного враження про красиве і цікаве місто Белград.
Текст та фото Романа Маленкова.
Земун
