На південному сході Вірменії, за 250 км від Єревану, та за 20 км від Горісу, розташований Татев. Важко точно сказати що це, адже це не просто монастир, село чи найдовша у світі канатна дорога – це вірменський духовний центр, символ відродження регіону Сюнік – в минулому значної історичної провінції Великої Вірменії. А ще, це один із головних туристичних центрів країни.
Звичайно, гєпам’яткою Татеву номер один є його монастир – заснований у 895-906 роках цілою купою вірменських можновладців найвпливовіших в провінції Сюнік. Сюзерен Ашот та його дружина, князь Григор Супан ІІ, князь Дзагік – це лише дехто із фундаторів обителі. І відразу після заснування монастир став значною одиницею у Сюніку, і адміністративно територіальною, адже тут мешкало близько тисячі ченців, і феодально-фінансовою, адже збирав податки із майже семи сотень сіл регіону.
Фото Олександра Шишка
Незважаючи на неодноразові руйнування від ворогів (серед яких був і Тамерлан) та землетрусів, монастир століттями не втрачав свого значення. А у 1373 році філософ Ованес Воротнеці заснував у обителі університет. Деякий час цей учбовий заклад був єдиним діючим університетом у Вірменії.
Татевський монастир розташований на висоті 1500 метрів, на терасі, над високим урвищем. Сюди й нині непросто дістатись – дорога, хоч і нова, але дуже звивиста. А от у давнину, підозрюю, обитель була взагалі важкодоступною і неприступною фортецею.
Тут неймовірно гориста місцевість, навіть для Вірменії. Цю територію раніше називали гірською Вірменією, ніби решта країни не гірська. На підтвердження можна згадати, що у квітні 1927 року тут, в Татевському монастирі, була проголошена незалежна держава – Республіка Гірська Вірменія. Керував нею легендарний вірменський повстанець Ндже. Щоправда, проіснувала вона всього кілька місяців, й вже у липні того ж року була знищена совєтами.
У 1931 році монастир сильно постраждав від землетруса. Звичайно, радянська влада не відновлювала його – відновили обитель зовсім недавно. Для цього було створено проект «Відродження Татева», який фінансує російський мільйонер вірменського походження – Рубен Аарданян. Роботи тривають з 2010 року. За цей час монастир фактично відновили, збудували канатну дорогу, гарну асфальтну дорогу, елементи інфраструктури. Хочеться зазначити, що комплекс виглядає значно сучасніше ніж більшість туристичних об’єктів Вірменії.
Головним храмом Татевського монастиря є кафедральний собор Сурб Погос-Петрос (Петра і Павла), збудований у 895-906 рр., наприкінці арабського правління Вірменією. Собор став найбільш значним храмом у регіоні Сюнік, і став символом відродження Вірменського царства.
Собор мені дуже сподобався – велична і велика будівля, схожа й не схожа на інші вірменські святині. До собору праворуч прибудовані церква святого Григорія Просвітителя (1295 р.) та гробниця вірменського святого, викладача та ректора Татевськогро університету, Григора Татаваці (кінець 18 століття).
Найменший храм монастиря – церква Богородиці (Аствацацин),;збудована на фортечному мурі, над монастирською усипальнею, у 1080-ті рр. При мурах покої єпископа, келії, трапезна і будівлі, пов’язані із обороною. Нині, в деяких приміщеннях та на мурах, облаштовано гарні оглядові майданчики, з яких відкриваються чудесні краєвиди.
Пустинь самітників
Праворуч від собору, в кутку монастирського двору, стоїть гавазан – унікальний, увінчаний хачкаром стовб. Він здатен розгойдуватись, адже з’єднаний із постаментом шарніром. Стовп розгойдувався, сповіщаючи монахів про наближення землетрусу.
За фортечним муром монастиря стоїть олійниця Дзит Ан, зведена у 18 столітті. Вище від олійниці, на горбі, стоїть станція канатної дороги, сувенірні ятки та кафе, із непоганою національною кухнею.
Навпроти монастиря, за кілометр дорогою, розташований гарний в’юпойнт – звідти видно сам монастир, та його фортечні мури.
Значно нижче основного монастиря, в ущелині ріки Воротан, лежить скит відлюдників Татевська пустинь. Він також оточений мурами, й наповнений будівлями, головна з яких – базиліка, зведена 14 столітті, відразу після заснування пустині. Зверху, із кабінки канатної дороги, пустинь виглядає дуже колоритно, а от донизу я не спускався.
Канатна дорога «Крила Татева» була відкрита в рамках проекту «Відродження Татева» у 2010 році. Її збудувала австрійсько-швейцарська компанія Doppelmayr/Garaventa, за рекордні десять місяців. Канатка стала найдовшою реверсивною у світі, що засвідчила Книга Рекордів Гіннеса. Довжина канатної дороги 5752 метри, вона має дві кабінки, кожна з яких вміщує до 30 людей. Дорога протягнута від села Алідзор до Татевського монастиря. Всю довжину одна кабінка долає за 12 хвилин.
Від Єревану до Татева їхати довгенько – близько 4 годин, але сюди їде маса туристів, адже тутешній комплекс цікавенний.
Текст Романа Маленкова, фото Романа Маленкова (крім першого, яке Олександра Шишка)
