Кечаріс відомий у Вірменії, як гірськолижний курорт – такий собі вірменський аналог Буковеля. Тут готелі, санаторії, ресторації і чистенькі охайні вулички, на відміну від багатьох інших населених пунктів Вірменії. Але заради одного гірськолижного курорту, та ще й влітку, ми б точно не поїхали б у Кечаріс. Ми сюди попрямували заради великого монастиря, який називають одним із найбільших у Вірменії.
Кечаріс розташований за 60 кілометрів від Єревану. Тутешній монастир, який складається із чотирьох храмів та старовинного кладовища в 11 столітті заснували князі із роду Пахлавуні – князь Григор Магістрос у 1033 році збудував головний храм обителі – церкву святого Григорія Просвітителя. У 12 столітті до церкви прибудували гавіт – великий приділ, який значно розширив площу храму. Купол церкви святого Григорія має діаметр 10 метрів.
У 1044 році була зведена ще одна церква – Сурб Ншан (Святого Знамення). Пізніше вона була дуже пошкоджена землетрусом і її відновили у 1223 році. Між храмами, ще у 11 столітті було збудовано каплицю, в якій поховали князя Григора Магістроса. Пізніше у монастирі було поховано ще двох вірменських князів – Григора Апіратяна та Проша Великого, який загинув у битві із сельджуками. Каплиця не збереглася.
У 1203-1214 рр. була зведена третя церква монастиря, найменша – Катогіке. А четверту церкву звели у 1220 році за 120 метрів від головного храму, на горбику. Її присвятили Святому Воскресінню. Поряд із четвертим храмом ховали настоятелів монастиря.
Монастир був дуже багатим і шанованим – величезна кількість написів і хрестиків на стінах свідчать про те, що йому часто приносили дари. Деякий час він був резиденцією архієпископа.
Монастирський комплекс реставрувався за радянських часів, а зовсім недавно його відновили за кошти австрійського мецената Володимира Арутюняна. Тут завжди багато туристів, адже монастир вартий відвідування.
Текст та фото Романа Маленкова.
