На півночі Вірменії, ліворуч від дороги на юнесківські монастирі Ахпат і Саноїн, лежить прекрасний Одзунський монастир. Тутешнє село називається Одзун, щоб потрапити у нього, тільки в’їхавши у передмістя Алаверди Саноїн, повертайте ліворуч, на красивий гірський серпантин. Відразу на горі вас чекає казковий краєвид долини-ущелини ріки Дебед, а далі село із монастирем.
Монастирська церква Сурб Асвацацин (Святої Богородиці) не схожа на більшість вірменських храмів. Це велика базиліка, більше схожа на європейські храми, ніж на вірменські. Її побудову датують 6 століттям, і це один із найстаріших храмів країни. В тому ж 6 столітті при церкві було засновано монастир.
Одзунська базиліка ще у 2010 році перебувала в аварійному стані – на даху і стінах росли дерева, які руйнували кладку. В стінах пішли щілини, дуже небезпечні у сейсмічно нестійких умовах Вірменії – до Спітака, який був повністю зруйнований катастрофічним землетрусом у 1988 році, та ще й був його гіпоцентром, від Одзуна якихось 35-40 км. Реставрація почалася у 2012 році. Її здійснили майстри із Мілану, кажуть, на гроші меценатів. Нині важко уявити, яким храм був десяток років тому.
Навколо базиліки влаштовані галереї, в підлозі багато надгробків – були часи, коли бути похованим під ногами вірян, було дуже престижно – гріхи витоптувались. На стінах храму велика кількість написів, знаків і хачкарів.
Церква Святої Богородиці збудована із каменю, який називається фельзит. Внутрішній декор виконаний із базальту. На стінах у вівтарі є розписи, що нетипово для вірменських храмів.
Загалом Одзунський монастир залишає по собі незабутні враження мандрів у часі. Храм, якому вже майже півтори тисячі років, стоїть собі у невеликому селі, без натовпу туристів, із звичайними парафіянами і… от що його сказати ще – не знаю, але Одзунський монастир казковий. Якщо ви вже потрапите у Лорійську область Вірменії – обов’язково заскочте і сюди.
Текст та фото Романа Маленкова.
