За 30 кілометрів від Єревану, в селі Оганаван, стоїть монастир Ованаванк. Ми потрапили сюди у свято, коли відбуваються масові обливання водою, і це на щастя, та численні вінчання – десятки, або й сотні автівок гостей та почту, створюють неабиякі корки. Так було й цього разу, тому ми залишили своє авто подалі від монастиря, й дійшли пішки.
Монастир Ованаванк відноситься до найгарніших у Вірменії. Він розташований над глибочезною, і напрочуд мальовничою ущелиною ріки Касах, глибина кам’яних бортів якої, сягає 200 метрів. Над нею ж стоїть сусідній монастир Сагмосаванк.
Головним храмом Ованаванку є велика церква Сурб Карапет (Іоанна Хрестителя), яку збудували у 1216-1221 рр. на кошти князя Ваче Вачутяна. Вона хрестово-купольна, має великий, прикрашений численними барельєфами, гавіт (вірменський різновид притвору), в куполі якого круглий отвір, як у Пантеоні. Як на мене, гавіт цікавіший ніж сама церква, хоча вона теж досить цікава.
Монастир Ованаванк був заснований у 13 столітті, коли звели церкву Сурб Карапет, та фортечні стіни та башти, які збереглися, хоч і поруйнованими, до нашого часу. Колись це був один із найвагоміших монастирів Вірменії. Тут зберігався саван, в який був закутаний Ісус Христос, та цвях, яким була прибита до хреста його правиця. Пізніше в монастирі розмістили десницю святого Стефана. Нині цих святинь в Ованаванку немає.
Найстарішим монастирським храмом є базиліка Сурб Григор (святого Григорія), яку збудували у 5 столітті, задовго до заснування монастиря. Базиліка розташована ліворуч від головного храму. В ній стоїть іконостас – рідкісна штука для вірменських церков.
Текст та фото Романа Маленкова.
