Танаатський монастир – іще один фентезійний монастирський вірменський комплекс, наскільки гармонійно вписаний у природу, що здається окремим організмом, а не мертвим камінням. Отак серед сухих остепнених пагорбів на висоті в 1600 метрів над р.м. стоїть собі дві прекрасні церкви, відкриті для всіх відвідувачів, і без жодного доглядача, жодної людини взагалі. Дивина.
Танаатський монастир колись був значно більший – на це вказують численні фундаменти навколо збережених храмів – більшого – святого Степаноса, та меншого – святого Знамення. Частина вірменських істориків схиляються до думки, що саме біля Танаатського монастиря колись працював Гладзорський університет – найважливіший освітній заклад середньовічної Вірменії. Біля монастиря навіть таблички відповідні встановлено – мовляв оці фундаменти, то і є колишній університет. Але доказів немає, як і точної локалізації розташування університету. Дивно. Відомо, хто вчився і хто викладав в цьому університеті, але точно не відомо де він стояв, ніби його ховали.
Головну монастирську церкву звели у 1271-1279 рр. на кошти князів Прош’янів й присвятили святому Степаносу. Це справжній витвір мистецтва, із купою чудесних і таємничих барельєфів, хачкарами, написами, двома двоповерховими приділами. Вінчає храм дванадцятигранний барабан із шатровим куполом.
Менший храм – Сурб Ншан (святого Знамення) приєднаний до більшого. Його звели теж у 13 столітті, але коли точно – не відомо. Весь комплекс – чергова вірменська машина часу. Вона точно не перенесе у майбутнє, а от у сиву давнину може, особливо отут, серед пустого степу, де, якби не стовпи ЛЕП, жодних ознак сучасності не було б.
Монастир розташований за 5 км від міста Ехегнадзор. Дорога також проходить крізь село Вернашен, де у старовинній церкві працює Музей «Гладзорський університет».
Текст та фото Романа Маленкова
