Якщо ви хочете на ділі дізнатися про міцність своїх авто, то вам у Волокитине. Є таке село на Сумщині недалеко від російського кордону, десь між Глуховим та Путивлем. Ідеально збережена багатокілометрова бруківка до села виснажить ваше авто, але потрапивши сюди розумієш, що мета виправдовує втрати. Колись досить велике містечко, центр порцелянової промисловості імперії зараз ледве живе село з будинками та господарствами, що вимирають. Але сенс туди їхати є саме зараз. Через пару десятків років можна не застати тих архітектурних родзинок, які там залишилися. Серед них помпезні садибні парадні в’їзні ворота 1875 року, так звані “Золоті ворота”, і досить приваблива та гарно збережена будівля богодільні Миклашевського кінця 19 століття, нині школа. З менш значущих пам’яток села залишилися садибний парк, місце де стояла садибна Покровська церква з в’їзними воротами, що добре збереглися як і парадні, та кілька господарських будівель початку 20-го століття. Але на жаль вже не можна побачити в с.Волокитине всесвітньо відому порцелянову мануфактуру, про яку є стаття в українській Вікіпедії, садибний будинок-палац Андрія Миклашевського – мецената та рідного діда останнього гетьмана України Павла Скоропадського, та вже згадану вище кам’яну Покровську церкву 1857 року з унікальними порцеляновими іконостасом, вікнами та люстрами. Єдина у світі така церква не пережила радянську владу і була зруйнована і пограбована у 1958 році.
Приємним бонусом відвідування села Волокитине буде надзвичайно красива природа. Злиття річок Есмані та Клевені, листяні та соснові ліси, нерозорані природні луки надають особливий колорит цій місцевості.
Текст та фото Олександра Пархоменка.
