В селі Крижанівка, де живуть мої батьки зараз, де жили мої бабуся з дідусем, є кладовище. Воно майже все пішло під землю, адже пагорб, на якому воно розташоване, піщаний. Але два хрести стоять ще, інші надгробки видніються тільки верхівками. Був колись і мур навкруг.
Кладовище закинуте повністю, як і село. В ньому лишилось 5 жителів на три хати. А про ці хрести бабуся колись розказувала, що то пан купив хрести для себе і своєї панночки. Але по дорозі додому перевернувся віз і хрестами привало його і лакея. Так їх разом похоронили. Не знаю, на скільки то правда. Може то і козацьке насправді.
Було кілька разів, приїздили вночі «археологи» і викопували могили. Одну розкопали колись, і наче витягнули гроба звідти і втікли, яма лишилась. Дідусь мій відганяв крадіїв звідти постійно. Тепер тато охороняє, тому що жалко, що історія пропадає.
Текст та фото Наталії Бенькової.
PS. Крижанівку не ідентифікує Вікіпедія, ніби такого села вже й не існує. Один із хрестів має отвір по центру – такі раніше по селах називали хрестами характерників.
