Небагато в Україні знайдеться міст, які б настільки мляво використовували свій потенціал. Бурхлива історія: битви, фортеці, греки, турки, татари, росіяни, Менглі Гірей, Сірко, Суворов, Потьомкін; та одна Ольвія повинна була б зробити Очаків туристичною Меккою… Неймовірна природа: море, лимани, острови (чого лише Березань варта), піщані коси (зокрема Кінбурнська)… А у середині червня це місто спить, ні тобі відпочивальників, ні жвавих сувенірних яток, нечисленні кафе біля моря порожні, а деякі взагалі ще не відкрились; та й саме місто якесь непоказне: два музеї, церква і трохи будинків 19 століття (центральну вулицю ми ледве знайшли) – якби я не знав що тут є море, я б просто не здогадався.
Колишня мечеть, нині Миколаївська церква
Поряд із Очаковом, на Чорноморській косі, є населений пункт із назвою Чорноморка – отам самі бази відпочинку, розваги, навіть аквапарк та винодільня є, але все рівно це навіть не рівень Залізного Порту, де прогулянкова набережна в декілька кілометрів довжиною. В Очакові нині розміщено адміністрацію національного природного парку «Білобережжя Святослава». Зусиллями цієї установи туризм в місті потроху піднімається – саме вони організовують прекрасні подорожі по Кінбурнській косі але…
Очаків розташований там де гирло Дніпра, у вигляді Дніпровсько-Бузького лиману, зустрічається із Чорним морем. Існує версія, що колись на цьому місці стояло сарматське місто Алектор, але історія цього міста абсолютно невідома. Трохи більше відомо про литовсько-руську фортецю Дашів, яку заснував на місці Очакова Великий литовський князь Вітовт. Йому вдалося розширити межі князівства від моря до моря, поставити на півдні свої фортеці: Соколець (нинішній Вознесенськ), Дашів, Качукленов (Хаджибей, Одеса), Маяк-Каравул (на Дністровському лимані) й поставити татар Криму у васальну залежність. Литовські князі навіть призначали ханів. Останнім із їхніх ставлеників був засновник династії Гіреїв та незалежної Кримської держави (1443 р.) – Хаджи-Гірей. Після смерті Хаджи-Гірея почалася бійка за трон, в результаті якої до влади прийшов Менгли-Гірей. Правителем незалежної держави він був лише сім років – із 1468 по 1475 – саме тоді Крим завоювала Туреччина. А у 1792 році Менгли-Гірей заснував Очаків, точніше Кара-Кермен (Чорна фортеця).
Різні облоги Очакова
У 16 столітті всю північну частину Причорномор’я зайняли турки. Кара-Кермен став центром турецьких володінь між Дніпровським і Дністровським лиманами. На свій манер турки перейменували місто у Ачі-Кале (фортеця на проході), а у слов’ян назва трансформувалася спочатку в Ачаков, а потім в Очаків.
В Очакові татари і турки збудували фортецю. Її постійно захоплювали і палили запорожці й поляки, але османи її відбудовували все потужнішою і неприступнішою. Остафій Дашкевич, Іван Сірко та Семен Палій здобували свого часу Очаків.
У 18 столітті місто складалося із великої фортеці на пагорбі, та фортів на нижній терасі (зокрема великого форту Гасан-паші). Із російсько-турецької війни 1735-1739 років почалася постійна гризня двох імперій за стратегічний вихід у Чорне море. У липні 1737 року під Очаковом зіткнулись 60-тисячна російська армія та 22-тисячний турецький гарнізон, що обороняв фортецю. В результаті турецька армія капітулювала й фортецю захопили москалі на чолі з графом Мініхом. Восени того ж року османи спробували повернути собі фортецю, але із 40 тисячами вояків не змогли здолати опір 8-тисячного російського гарнізону. Врешті за умовами Белградського мирного договору 1739 року росіяни Очаків залишили.
Турки зробили Очаків однією із головних баз для флоту, як військового так і торгового, збудували форт на Кінбурнській косі, ще більше укріпили міські мури. У ході російсько-турецької війни 1787-1792 років Росія захопила Очаків. Спочатку (у 1787 році) Суворов розбив турецький десант на Кінбурні (ось про це у Вікіпедії), а через рік Потьомкін після облоги штурмом узяв фортецю (Вікіпедія), щоб ніколи її вже не повертати. Ці битви ще й досі оспівують, як героїчні перемоги російської армії, хоча за великим рахунком це були загарбницькі дії з боки одного світового агресора проти іншого.
Пам’ятник Суворову та військово-історичний музей його імені
Художній музей
Залишки старовинної забудови
З часом Очаків утратив роль значного торгового центру, адже її на себе взяла Одеса. Фортецю розібрали після поразки у Кримській війні. Із каміння фортеці було збудовано унікальний острів-укріплення, який назвали Батарейним. Будівництвом керував відомий інженер Едуард Тотлебен. Закінчили його у 1874 році. Нині він називається Первомайським і є стратегічним військовим об’єктом із забороненим доступом. А від фортеці у Очакові не залишилось і сліду.
Нині найцікавіші архітектурні об’єкти міста – церква святого Миколая, Музей Суворова (військово-історичний) та Музей Судковського (художній). Останній визначається значним зібранням полотен на морську тематику. У будівлі військово-історичного музею раніше розміщувався райком партії, а музей Судковського є дійсно достойним , адже це (виявляється) художник із світовим ім’ям, який за свої 35 років життя написав величезну кількість картин (нібито більше шести сотень).
Миколаївська церква – унікальний храм, адже у 18 столітті його збудували як мечеть. У 1794 році росіяни, на честь захоплення міста, переробили мечеть у православну церкву, яка була перебудована у 19 столітті, а у 20-му її закрили більшовики, ще й поруйнували. До розвалу СРСР в приміщеннях храму діяв той самий військово-історичний музей, який у 2000-му році перенесли у будинок райкому. А храм відновлюють. Вже завершено реставрацію екстер’єру, але всередині розписів ще немає.
Є у місті ще трохи старовинних будівель, які особливої туристичної цінності не представляють (офіцерське зібрання, казарми, житлові будинки). Є пам’ятник Суворову і Шмідту. Останній, той самий лейтенант, дітьми якого представлялись герої Ільфа і Петрова, був розстріляний на острові Березань, поряд із Очаковом.
Текст та фото Романа Маленкова
