Це неймовірно. Шматок історії України – Сотниківський цвинтар (січ) – найбільший із збережених козацьких цвинтарів України. Він розташований на околиці Одеси, яка колись була селом Малий Куяльник. Задовго до російської окупації-колонізації тут, на краю Хаджибея, жили козаки. Катерина заставила їх підписати документи, що вони ніколи не візьмуть до рук зброї – така була умова, щоб залишитись, а не волочитись на Кубань. І стали козаки – нерубаями. Замість шаблі вони взяли у руки кайло та пилу – Одеські катакомби, то справа їхніх рук. Козаки-нерубаї збудували Одесу. Власниками великих мереж штолень, в яких добували камінь, з якого будували місто, були козаки, поховані на цьому цвинтарі. Наприклад, Шмигора та Гетьманенко.
Найстаріший хрест цвинтаря датується 1791 роком – його поставили за три роки до заснування Одеси. Козацьке ж поселення датують 70-ми роками 18 століття. Загалом на цвинтарі більше п’яти сотень поховань, близько двох сотень увінчані кам’яними, чотири- , шести- та восьмиконечними хрестами. Часто це мальтійські хрести.
Кам’яні хрести на півдні України – не дивина. Тут не було дерева, тому використовували камінь, бо могила без хреста – то не по християнськи.
Сотниківський цвинтар відносно маловідомий, хоча це одна із найбільш цінних пам’яток Одещини. Ну і стан його такий собі. Хоча в 2020 році він вже виглядає краще – толокою покосили бур’яни, хрести побілили (хоча мені так подобається значно менше). Розташований цвинтар біля Хаджибейської дороги, на її перетині із вулицею Республіканською.
Текст та фото Романа Маленкова.
