Яка назва може бути у села, що розташоване на берегах чотирьох річок? Правильно, Річки. Село Річки Білопільського району Сумщини розкинулось на берегах Безіменної, Криги, Морочі та Павлівки.
Село немаленьке, напевно, за територією найбільше у районі, на близько 2100 мешканців (як і в 17 ст.), але в порівнянні з початком 20 ст. це втричі менше, тоді мешканців налічувалось біля 6 тисяч. Перша писемна згадка про село датується 1663 роком. Цього року Білогородський воєвода князь Ромоданівський у своєму донесенні згадував про село Річки. Якщо село, то вже на той час і церква була. В ті часи Річки були сотенним центром Сумського полку, і річанська сотня була відома своєю боротьбою з московитськими поміщиками за землю та право бути вільними.
У 19 ст. Річки – казенна слобода, волосний центр, в якому діють училище, лікарня, школа, цегельний завод, магазини, постоялі двори і аж 7 трактирів, або “пітєйних домів”.
Із пам’яток в селі майже нічого не лишилось. До революції у Річках було два храми. В центрі села стояла Покровська церква, заснована в 1821 році і освячена в 1832 р. Збудована вона була протоієреєм Петром Назаровичем, який служив більш ніж п’ятдесят років.При церкві діяла трикласна школа. А в 1870 році будують ще один храм – Троїцький. В 30-і роки 20 ст. храми закрили. Все начиння розграбували, могили навколо церков сплюндрували.
Покровську церкву після 1933 року розібрали, а з цегли збудували клуб. За іронією долі, він так і не почав діяти, оскільки ще до відкриття виявився аварійно небезпечним. Пізніше на цьому місці звели Будинок культури, який існує і зараз.
Троїцьку церкву облаштували під майстерню для МТС. Під час війни вівтарну частину відновили, почали правити службу, зробили ремонт. У 1959 році церкву закрили та закинули, остаточно її підірвали у 80-х роках 20 ст. Вже в 1990-х віруючим під молитовний дім, який освятили в ім’я Святої Трійці, віддали колишнє приміщення електростанції.
Із старих пам’яток сьогодні привертає увагу хіба що будівля лікарні. Але коли вона була збудована і ким, відомостей нема навіть на сайті річнянської громади, хоча сайт і містить багато цікавої інформації та спогадів про історію села.
Текст та фото Ігоря Дорожка, Олега Години та Максима Назаренка.
