Миколаївці Білопільського району повернули її рідну назву (ну майже, була вона Миколаївка-Вирівська) в 2016 році. А з 1957 по 2016 селище називалось Жовтневе, так його перейменували “на честь” 40-річчя жовтневого перевороту. Ну й добре, що повернули.
Миколаївка-Вирівська була заснована у другій половині 17 століття селянами та козаками з Правобережної України і увійшла до Сумського слобідського полку. Розселились переселенці на двох берегах ріки В’язівки, яка й зараз ділить селище навпіл.
На історії селища зупинятись не будемо, вона досить детально описана на Вікіпедії на ось на одній з пам’яток зупинимось.
В другій половині 19 ст. активно розвивається цукрова промисловість, як гриби зводяться цукрові заводи. В 1880 році відомий на весь світ цукрозаводчик Іван Герасимович Харитоненко засновує у Миколаївці цукровий комплекс, будівництво якого продовжувалось аж до 1902 року. Цукроварня була в селищі і раніше, з 1844 року, будувалась місцевою поміщицею, але не з таким розмахом. На початку 20 ст. на заводі Харитоненка в Миколаївці з 2000 мешканців працювало 800.
Іван Герасимович був не лише, як би зараз сказали, вдалим бізнесменом, але й великим прихильником мистецтва, тому на території комплексу у 1886 році зводить будівлю театру, в який для виступів запрошуються відомі артисти. Та й сам завод мав свою аматорську трупу.
Комплекс Віринського цукрового заводу дійсно є архітектурною промисловою пам’яткою, і буде сумно, якщо її спіткає доля багатьох інших цукрових заводів. А підстави так думати є. В останні роки завод лихоманило. З 2013 по 2017 рік підприємство простоювало, в липні 2017 року відновило виробництво, була надія, що так буде й далі, але не вдалось. В 2019 почався демонтаж обладнання… А це був останній діючий цукрозавод на Сумщині.
Що чекає на пам’ятку далі? Скоріш за все, як це не сумно, те ж, що і інші – повна закинутість…
Автори тексту та фото Ігор Дорожко, Олег Година та Максим Назаренко.
