Село Чернеччина на Охтирщині вже своєю назвою говорить за себе. Це поселення, яке при своєму заснуванні було заселено кріпаками Свято-Троїцького монастиря, якому належали землі навколо села.
Неподалік села були знайдені декілька городищ 7-10 ст., поселення скіфських часів та могильник з біля 2000 (!!!) курганами.
Але нас цікавитеме саме монастир.
У 1641 році на старовинному городищі було засноване прикордонне місто Охтир (або Охтирськ), зруйноване 1652 року. Через два роки, у 1654 р., з дозволу царя, в південно-західній частині городища 40 ченців Лебединського Троїцького монастиря, після його спалення, котрі на чолі з ігуменом Іоанникієм прийшли з Правобережжя, заснували монастир, первісно названий Благовіщенським.
Спочатку всі будівлі монастиря, а саме церква, трапезна, келії, зведені у 1671-1676 рр., були дерев’яними.
Активно монастир став розвиватись при настоятелі, духівнику Петра І, Тимофієві Васильовичу Надаржинському, в першій чверті 18 ст. Його коштом в 1724—1727 роках з місцевої цегли збудовано Троїцький собор, в якому Т.Надаржинського було поховано після смерті. Саме тоді ж монастир було перейменовано на Свято-Троїцький і оточено цегляним оборонним муром. Через деякий час, а саме 1741 року, спорудили також муровані дзвіницю, трапезну з церквою Св. Петра і Павла, келії. З тих пір, оточений мурами, монастир став нагадувати фортецю.
За указом Катерины II в 1787 р. монастир був закритий, і був таким аж до 1842 року, коли за численими зверненнями дали дозвіл на відновлення обителі. На початок 20 ст. у монастирі мешкало півтори сотні ченців з послушниками.
Історя донесла до нас літоргафію, на яких обитель здалеку виглядає як якесь казкове місто, а також світлини Стефана Таранушенка
З приходом до влади більшовиків, у 1917 році монастир було закрито, через два роки настоятеля, архімандрита Арістарха вбито, храми розграбовано.
З 1920 року на території обителі розмістили чи то дитячу колонію, чи то дитячий притулок, пізніше – військову частину. В 1940-х рр., а особливо під час війни, було зруйновано собор і всі споруди, за винятком оборонної дзвіниці. Після війни всі вцілілі будівлі розібрали на цеглу. Сама дзвіниця теж постраждала. В 1970-х заводом ‘”Промзв’язок” тут було влаштовано полігон для випробування антен, що перестав діяти у 1990-х. Відбудовувати обитель почали лише 2002 року, коли чернечу обитель знову відкрили. Почали із дзвіниці, в наступні роки збудували келії для братії, домовий храм Всіх Преподобних Отців, готель для паломників. Останнім, в 2012 році, звели ив освятмом новий Свято-Троїцький храм
Дзвіниця Охтирського Троїцького монастиря — рідкісний збережений зразок монастирської дзвіниці оборонного типу першої половини XVIII ст., є пам’яткою архітектури місцевого значення, а в комплексі з городищем, чи як ще його називають, Монастирською горою, вважається пам’яткою природи, археології та історії. З гори відкриваються чудові краєвиди на береги Ворскли.
Кажуть, у храмах монастиря гарний багатий іконостас та церковне начиння, проте московські попи (монастир належить до УПЦ МП) досить вороже ставляться до будь-якого фотографування, а в 2018 році навіть пошкодили квадрокоптер працівників заповідника “Більськ”, що знімали архітектуру та краєвиди. Так що будьте обережними, якщо хочете зберегти техніку.
Текст та фото Ігоря Дорожка, Олега Години та Максима Назаренка.
